ГЛАВА 25

      Аліна.

     Щойно Артем пішов проводжати іноземців, а Марічку покликав хтось з учасників заходу, як поряд “намалювалася” Катруся. 

      Змірила мене знову зневажливим поглядом. Спочатку облизала губи, щоб закцентувати на них увагу, вірніше на відсутності помади, а потім зловтішно посміхнулася.

- Та-ак! Ти все вірно зрозуміла! - Пихато процідила Катерина. - Він мій! А ти лише звичайна обслуга і по випадковості долі його сусідка. Та це досить швидко зміниться щойно він на мені одружиться, одразу підберемо помешкання, яке б відповідало моєму статусу. 

- Може ти й зробила собі “тюнінг”, але вишуканим манерам так і не навчилася, це я звичайно зрозуміла. 

- Я зараз не про це! - Вона почала втрачати терпіння.

- А-а, ти натякаєш, що між Вами зв'язок? - Прошепотіла тихенько. - То це ще не привід для одруження… Щасти! - Підморгнула їй і пішла допомагати Марічці. 

- Оце ти їй відповіла! Не знаю що ти їй сказала, але в неї такий вираз на обличчі був, шкода ти не бачила. - Співала поряд Марічка.

- Та нічого такого! - Відповіла. - Якщо вже все закінчилося можна я піду сама?

- Можна, але ж нас заберуть. 

- Мені тут недалеко! - Збрехала, хоча уявлення не маю де знаходжуся. Але інтернет у поміч. Тим паче ще не пізно. 

- Як скажеш! - Марічка тактовно погодилася за що їй дуже вдячна.

      На душі ще й досі гидко. Хочеться пройтися, бо стан такий що ледве стримую сльози. 

      Відійшла від будівлі на безпечну відстань й загуглила своє місцезнаходження. Одночасно з цим у соцмережу прийшло сповіщення.

      “Привіт, що робиш сьогодні ввечері?”, - поцікавився Сергій.

      “П’ю з тобою каву?”, - відповіла не довго думаючи. 

      “Де ти, пиши адресу, заїду за тобою.”

     Адресу? Та легко! Лише пару секунд і статус “отримано” та переглянуто. Лишилося  трішки зачекати.

- Сідай! Нам по дорозі! - Арт зупиняє свою раритетну автівку поряд зі мною й відчинив дверцята.

      Нахиляюся й дивлюся йому прямісінько в очі, притримуючи рукою двері машини.

- Ні, не по дорозі! В мене вже інші плани! - Намагаюся вимовляти слова так, щоб не було чути суму в голосі. - Доречі, цей колір помади на твоєму плечі тобі пасує! Не дуже правда зрозуміла, що то було! Демонстрація присутнім, який ти Альфа-самець? 

- Що? - Він моргає і дивиться на себе в дзеркало заднього виду, його вилиці напружились.

       Мда, не очікував напевно такого! Ну вибач, що не наївна дурепа! 

- Ти все… - Його останні слова вже не чую, тому що попереду зупинився автомобіль Сергія і я швидким кроком прямую до нього.

Арт.

       Б’ю кермо. Лють просто закипає всередині. Що за день сьогодні? Все летить шкереберть! Навіть зараз пофік на інвесторів та погоджений проєкт, який в кінцевому результаті принесе чималий прибуток. 

      Злить інше! Катерина, яка обвела навколо пальця. Що за шоу вона влаштувала? А я повівся як дурень! Дідько! Припудрила носика, блін! Та вона повернулася в такому вигляді, наче її добряче… самі зрозуміли що! Ще й примудрилася забруднити мою сорочку у свою помаду. Не дарма ти “кицю” так старанно облизувала свої пальці! Елемент зваблення? То лише такий дурень, як я міг подумати, що це дешева спроба скочити на мій … Насправді то був гарно продуманий варіант Б, на випадок моєї відмови. 

       Набрав номер Сергія. Чия то автівка одразу пізнав. 

       “Абонент по за зоною досяжності…”

       Від безсилля почало нудити. Натискаю на газ, автівка рветься уперед.