ГЛАВА 4

     Арт.

     Яка неочікувана зустріч з леді “рожева піжама”. Аж нудити почало, якщо чесно, маю надію, що не від кави. У білому фартушку. Навіть яйця напружилися від уяви… Зачекайте кидати в мене каменем. Наче Ви всі такі святі і жодного разу не фантазували на цю тему? 

    Тож швидко прикінчив свою каву, лишив під порожньою чашкою гроші з чайовими й хутко вшився звідти. 

    Треба запам'ятати й почати обходити цей заклад десятою дорогою. В маркеті добряче затарився продуктами, навіть кави купив велику пачку.

- Ну що? Дубль два? - Запитав Макс озираючись, щойно ввечері увійшов на територію біля мого будинку. 

- Кажуть, що алкоголь притупляє почуття страху! - Протягнув йому бляшанку з холодним пивом, ще з тих запасів. 

- Тобі легко казати! Ти одним своїм виглядом зупинив поліцейських за три кроки від себе, а мене ще й на наявність наркотиків перевіряли хвилин зо тридцять. Навіть пригадувати моторошно! - Сказав Макс і перейшов на шепіт. - А де той Павлик Морозов жіночої статі, що вчора нас здав?

- Звідки мені знати! - Пересмикнув плечима. - Вона мені не звітує! 

     Покосився на її вікна. 

     Знову розвів багаття. Може хоч цього разу пощастить посмакувати смаженим на мангалі м’ясом. 

     Після третього літру пива почав поступово відходити від напруги.

    Сергій залабав на гітарі мелодії, які запам'яталися ще з студентських часів. Нарешті вдалося погомоніти з друзями яких так давно не бачив через роботу за кордоном. Пригадали студентські роки, наші витівки, вечірки, дівчат товариства яких ніколи не бракувало. Та до реальності повернула ВОНА, яка наче вихор увірвалася через хвіртку на подвір'я. 

     Аліна.

    Ось я втомлена і змучена перетнула поріг “милого дому”. 

   Мамчина ж ти царапинка, одразу в очі потрапив мій “любий сусід”! Класно коли сама більша проблема в житті - обрати між  крафтовим пивом і віскарьом. 

    Закліпали на мене одночасно у вісім очей. Навіть прибухувати перестали. 

    Ну що Вам сказати!? Можливо вчорашній виклик поліції їх все ж таки добряче шуганув, бо вони швиденько затушили залишки багаття та перебралися до хати. Аби ж таки вели себе там чемно, жодних би нарікань… 

    І знову - привіт тазикове життя. До ванни мої руки й досі не дійшли. Пообіцяла собі що неодмінно займуся цим питанням в понеділок. На літній душ, що розташований надворі все ж таки ще не зважилася. Мова йде навіть не про температуру повітря, а  про ненадійність самої конструкції. Тож довелося гріти воду, щоб помитися.

   Потім швиденько повечеряла. Готувати після виснажливого робочого дня зовсім не хотілося. Сьогодні як нашестя було якесь. Та добрячий бонус - гарні чайові у мою скарбничку.

    Забралася в ліжко. 

    Витягнулася. 

    Кайф!

    Заплющила очі. Та через п'ять хвилин знову відкрила. Гамін у перемішку з реготом, дуже під такі звуки заснеш? 

    Пригадала про бірюші. Десь наче клала в аптечку. Колишній мав звичку хропіти, от так і звикла. 

    Ох, яка цікава пляшечка! Настійка валеріани! Ви не подумайте, після п’яти років у цивільному шлюбі моїм витримці та нервам можна навіть позаздрити. Зараз буде набагато цікавіший варіант, ніж накапати собі конячу дозу заспокійливого, щоб нарешті потрапити до царства Морфея о другій годині ночі…

    Розвела трішки у водичці, перелила в дозатор з розпилювачем і вуаля! Ну що, пухнасті котики, а Ви бува не хочете поспівати під сусідськими вікнами?

   Накинула чорний халат і тихесенько навшпиньки вислизнула з домівки. Благо сусідські вікна гарненько завішені ролетами. Отже саме час втілити свій план у життя…

    Щедро наприскала на його двері, поріг, вікно перед входом, обігнула будинок з іншого боку і фіть… Вікно і навіть кватирка все з ароматом валеріани. До початку лишилося зоооовсііім трішечки! Не позаздриш тобі любчику!

   Щойно опинилася в безпеці, повернувшись з “операції”, почула, як його вхідні двері відчинилися і “весела компанія” з реготом поваляла звідси! 

   Чудово! От тепер я засну! З відчуттям повного задоволення запхала у вуха бірюші й,  нарешті  заплющила очі! Надобраніч і тобі… 

   Що таке? Не спиться? Айяя… Як прикро!