Брендон

Раніше

Яскраве сонце сліпило очі хлопчику. Не звертаючи на це увагу, він продовжував складати маленькі дощечки, які знайшов недалеко від двору. Цього літа дідусь пообіцяв Брендону допомогти побудувати будиночок на дереві, тому він всіма можливими способами намагався прискорити цю подію. Все таки, йому вже одинадцять років, а кожен, поважаючий себе хлопчик його віку, має свій будиночок. На дворі був липень і здавалось, що попереду ще ціла вічність щасливих і насичених пригодами літніх днів. Риболовля, катання на велосипедах наввипередки, похід на розвідку до покинутого будинку, в якому за тутешніми плітками живуть привиди. Місцеві хлопчаки завжди вигадували, чим вони можуть себе тут розважити.

Брендон замріяно дивився на великий дуб, який стояв у їхньому дворі і уявляв, як будуть заздрити хлопці по-сусідству, коли на дереві з'явиться новісінька хатинка. Раптом його думки перервав приглушений звук. До будинку на іншій стороні вулиці під’їхав сірий мінівен, з якого вийшли високий чоловік та леді. Відчинивши задні дверцята, з автівки вилізли дві дівчинки. Одна, років семи на вигляд, одразу побігла до дверей, радісно пристрибуючи. Пара дістали з багажника три валізи і рушили до будинку. Друга дівчинка, на вигляд трохи старша за сестру, повільно оглянула великий дім, після чого її погляд перейшов на сад, а потім на Брендона, який сидів біля ґанку через дорогу. Затримавши погляд лише на мить, дівчинка швидким кроком пішла за своїми батьками. За спиною у Брендона відчинились двері і знайомий голос покликав хлопчика.

–  Ходімо обідати, маленький бешкетнику. – роздався говір бабусі. Брендон підскочив і зображаючи літак, зі звуком дзижчання, швидко забіг до будинку. – Арнольде, здається, у нас нові сусіди. – зачиняючи двері, жінка звернулась до свого чоловіка.

Брендон сидів на дерев’яних сходах, вкритих тонкою вуаллю з білого снігу. Докурюючи останню сигарету, він згадував першу їх зустріч з Ребеккою. Скільки років минуло, сімнадцять? Вона була його першим коханням. Його єдиним справжнім коханням. Він так думав. Ребекка завжди казала, що життя зводило їх, допоки вони самі не зрозуміли, що мають бути разом. Але Брендон знав це завжди, з першого її погляду на нього, з першого її дня на цій вулиці, з того самого спекотного літнього дня сімнадцять років тому. Та якщо доля справді існує, чи могло б тоді статись те, що сталось? Чи можливо, Всесвіт вирішив зіграти з Брендоном у гру, в якій у чоловіка з самого початку не було шансів на перемогу? Він відчув дотик руки на своєму плечі.

–  Повертаймося в дім, зараз будуть подавати десерт. – Ребекка стояла на вулиці в тонкій сукні, накинувши пальто на плечі. Було помітно, як холод пробирає її тіло і змушує його злегка тремтіти. Чоловік загасив сигарету і не примушуючи кохану чекати, швидко зайшов до будинку. Всередині грала музика, гості жваво спілкувались. На столі вже стояв святковий торт, а келихи всіх присутніх були наповнені. Брендон увійшов до кімнати і його погляд впав на ліпшого друга, Віктора, який голосно сміявся з жарту батька нареченої. Помітивши Брендона, Віктор широко йому всміхнувся, підняв свою склянку з віскі і прокашлявся, даючи зрозуміти, що він має намір сказати тост. Голоси в кімнаті затихли, а увага всіх гостей була прикута до майбутнього шафера.

–  В цей важливий для всіх нас вечір, я б хотів ще раз привітати двох близьких мені людей з найважливішим рішенням у їх житті. Я безмежно радий за вас і пропоную всім присутнім випити за щастя майбутнього подружжя. Гірко! – келихи гостей, більшість з яких вже були напідпитку, піднялись догори. Брендон поцілував Ребекку і зробив ковток свого віскі. Він був найщасливішим чоловіком у цілому світі, адже з сьогоднішнього дня вони з жінкою всього його життя офіційно заручені. Брендон відчув, як в кишені його штанів завібрував телефон. На екрані він побачив нове повідомлення. Номер був прихований. «Леді та джентльмени, ваші ставки, чи погодиться наречена прочитати свою весільну клятву після того, як дізнається правду про Єву? Закладаюсь, що ні. Я знаю, що ти зробив і я розкажу». Брендона охопив холодний піт. Він дивився в телефон, знов і знов перечитуючи повідомлення. Піднявши очі, він швидко оббіг поглядом гостей, жоден з них не викликав у чоловіка підозри. Може це якийсь дурний жарт? Певно, хтось вирішив його розіграти та перетнув межу. Ніхто не міг знати про Єву, він про це подбав. Чи можливо, він щось упустив? Цей вечір Брендон мав запам’ятати назавжди. І він запам’ятає. Закарбує в пам’яті, як подію, після котрої все його життя почало розпадатись і перетворюватись на нічний кошмар.

***

Цієї ночі Брендон не спав. Він не міг викинути з голови те, що сталось на вечірньому святкуванні. Він винен. Винен перед Ребеккою. Але він не може все їй розказати. Він знав, що Ребекка ніколи не пробачить його, а втратити кохання всього свого життя він боявся більше за правосуддя. Сьогодні ранкова кава здавалась йому не такою, як завжди. Сидячи на кухні, Брендон бездумно дивився у вікно. Об’єктом його уваги був старий будинок напроти. Батьки Ребекки поїхали з нього коли донька вступила до університету, а дім залишили пустувати. Чому вони не продали його одразу після того, що в ньому сталося? Як їм було засинати й прокидатись з думками про це жахіття? Брендон ніколи не запитував про це Ребеккку. Навіть через стільки років. Він розумів свою провину, але з часом навчаєшся жити з тим, що колись здавалось тобі непідйомною ношею. Іноді думаєш, що робиш все заради того, щоб захистити і вберегти від болю близьку тобі людину, але питання в тому, чи хоче цього вона?