Будинок напроти
Початок
Великі пухнасті сніжинки повільно опускались на землю. Асфальт вже був вкритий білими кристаликами, а в повітрі відчувався поки ще слабкий мороз. Брендон вийшов з будинку і зробивши глибокий видих, побачив, як від його губ повільно відпливає густий пар. Мимоволі зморщивши лоб, він підняв обличчя догори. На нього дивилось сіре, затягнуте хмарами небо, а м’які білі пластівці, неначе граючи навипередки, спускались додолу.
Чоловік подивився у вікно будинку напроти. Він заздалегідь знав, що побачить там її. Ребекка сиділа у вітальні, захоплена книгою. Брендон стояв так далеко, але йому здавалось, що він знаходиться в метрі від дівчини. Бачить кожну рису її обличчя: великі повіки, продовгуватий ніс, невеликі, але чітко виражені губи, і її світле волосся, декілька пасм якого вивільнилися зі шпильки і опустились до шиї.
Він любив її без причини. Таким як вона, не потрібно заслуговувати на любов. Такі як вона, віддають любов у цей світ. Вона була однією з тих, кому хочеться пізно вночі читати сторінки зі своєї душі до самих ранкових сутінок. Її посмішка змушувала серце битись гучніше, нагадуючи про те, що ти – живий.
Відірвавшись від книги, Ребекка подивилась у вікно. Її погляд причарував на рідкість казковий снігопад. Помітивши коханого, вона усміхнулась йому.
І в цей момент Брендон відчув – він живий.
#1238 в Сучасна проза
#1913 в Фентезі
#497 в Міське фентезі
Відредаговано: 14.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
