Новий будинок

Мати довела машину до околиці села, де закінчувалися звичайні невеличкі бідні будиночки та починалася лука, трохи далі — нові двоповерхові будинки. Тут вона завернула та зупинилася біля високого паркана з коричневого профнастилу, обсадженого по периметру кущами та квітами. За ним бовванів другий поверх будинку з червоної цегли. Гілки плодових дерев гойдалися на вітрі, розсипаючи довкола ніжні пелюстки цвіту. Олеся зауважила, що їхній новий будинок стоїть окремо від усіх.

Мати вийшла з машини, дістала зв’язку ключів та відчинила ворота.

— Ну, Олесю, заходь, розглядай усе! Сюди тепер будемо на канікули тебе возити! Нарешті збулася моя давня мрія! Завжди хотіла дачу! А ти?

— Ну… І я, мабуть, теж…

Олеся вийшла з машини та пройшла у ворота. Двір та будинок і справді були непогані, доглянуті. Підстрижена зелена травичка, яблуні, вишні, абрикоси, кущі смородини та троянд, квіти. На подвір’ї стояла велика лава-гойдалка з кованого заліза. Простору веранду обвивала виноградна лоза.

— Мабуть, влітку там тінь і прохолода, яке затишне місце для сімейних трапез! — захоплено промовила мати, показуючи на веранду. — От уже уявляю собі, як поставимо там стіл та будемо обідати всією родиною, дихаючи свіжим повітрям та слухаючи співи пташок. Навіть друзів у гості можемо запрошувати, там місця вистачить. А ти, Олесю, підтримуєш таку ідею?

— Угу, непогано, — кивнула дівчинка, роззираючись довкола.

Двір Олесі сподобався. Затишний, квітучий, а головне — паркан високий та суцільний. Вона не любила, коли хтось підглядає. І будинок зовні добротний. Цікаво, де буде Олесина кімната? Їй чомусь здалося, що нагорі. Звідти все видно. Можна прокидатися вранці та милуватися пейзажами.

Почав накрапати дрібний дощик. Олеся з мамою зайшли до будинку, заходилися розбирати речі та прибирати. На щастя, попередній господар залишив усі меблі, посуд та навіть постільну білизну, тож побутових проблем зовсім не виникало. Олеся збагнула, що будинок їй сподобався, і тепер жалкувала, що спочатку не хотіла їхати сюди. Чотири немалі кімнати, кухня, камін, опалення, непоганий ремонт. Господар залишив навіть тарілку супутникового інтернету. Ну просто рай для сучасного підлітка! Дарма вона не хотіла сюди їхати.

— Подивися кімнату на другому поверсі, думаю, тобі вона сподобається,— сказала мама, а сама пішла у двір.

Олеся піднялася нагору й одразу уподобала кімнатку на другому поверсі, меншу, ніж ті, що були внизу, проте затишну, з вікнами на дві сторони та чудовим краєвидом на ліс. Тут стояло доволі широке ліжко з різьбленою дерев’яною спинкою, шафа, письмовий стіл та зручне крісло. А ще на стіні висіло велике кругле дзеркало у вигадливій бронзовій рамі, на якій наче рухалися майстерно відлиті птахи та звірі, росли чудернацькі рослини, розпускалися квіти. Олеся давно мріяла про таке гарне дзеркало. Вірніше, про туалетний столик чи трюмо, але вдома в її тісній кімнатці його було поставити ніде. Тож дівчинка посунула стіл просто під дзеркало, сіла за нього та задумливо подивилася на своє відображення.

— А й справді, чудове місце. Облаштую тут свою затишну нірку, — промовила вона сама до себе та посміхнулася до відображення, але тут же закусила губу, бо усмішка в дзеркалі в похмуру погоду здалася якоюсь презирливою та зловісною.

Довго помилуватися кімнатою не вдалося, бо мама покликала допомогти прибрати в сараї та заодно знайти щось, що може знадобитися найближчим часом. Сарай, як з’ясувалося, теж лишився новим господарям набитим усім необхідним. Був тут увесь садовий інвентар, різні інструменти та навіть два непогані спортивні велосипеди. Лиш колеса підкачати — і можна вирушати на прогулянку. 

Дощ закінчився, і вийшло лагідне весняне сонечко. Мама витягла із сараю мангал та поставила на подвір’ї. М’яса з собою не захопили, тож покидали туди спектися картоплю. Олеся, звільнившись від справ, вирішила нарешті відпочити та покататися на лаві-гойдалці. Схожі стояли в міському парку, але годі було й дочекатися, щоб на них покататися, адже ці просторі гойдалки зазвичай обсідали дорослі любителі випити та потеревенити з друзями. А тут така ж гойдалка, тільки їхня! І більше нічия! Ну просто мрія!

Олеся всілася на гойдалку та відштовхнулася, і та противно, натужно заскрипіла. Вона насилу ходила на навісах, гуркотіла та вищала. Мабуть, попередній господар давно її не змащував. Зітхнувши, дівчинка зіскочила на землю. Кататися під такі звуки було нестерпно. Мама пошукала в сараї, але ніде не знайшла бодай якогось мастила. Втішила доньку, що наступного дня поїдуть до господарського магазину в сусіднє село та щось куплять, а сьогодні вже не встигнуть — сільські магазини зачиняються рано.