Будинок на колесах

Велика тривісна вантажівка КрАЗ, оповита клубами сизого диму, підіймалася ґрунтовою дорогою на найближчий порослий деревами та чагарниками пагорб. Я ще декілька разів побачив її білу кабіну крізь просвіти у зелені, але ось вона зовсім зникла з поля зору.

Машина залишила по собі лише глибокі сліди коліс у м'якому ґрунті та невелику пляму машинного мастила. Я носком кросівку загорнув пляму землею і роздивився навкруги. Я перебував на півночі Житомирської області, на відстані приблизно тридцяти кілометрів до найближчого житла.

Мене зненацька захлеснула дитяча радість від того, що моя заповітна мрія нарешті здійснилася. Я тут же сів просто в траву, закинув руки за голову та почав з посмішкою розглядати лісове озеро, в якому ліниво квакали жаби. Пологий берег густо поріс травою та очеретом. Подекуди крізь суцільний зелений килим пробивалися яскраві польові квіти. Над дзеркальною гладдю води раз у раз підкидалася риба, залишаючи після себе розбіжні кола.

На протилежному березі озера рясно височіли сосни, ялини, ясени та дуби. Далі, на скільки вистачало очей, простягався нескінченний ліс. З нього долинав віддалений гомін птахів. Пахло хвоєю і квітами.

Я ліг на спину в м'яку траву, розкинувши руки в сторони. Високо наді мною в чистому небі кружляло кілька птахів. Було тепло і так добре та легко на душі, що я навіть мимоволі помріяв про те, що із задоволенням прожив би тут усе своє життя.

Непомітно для себе я задрімав.

● ● ●

Мене розбудив віддалений гуркіт грому. Я ривком сів, протираючи очі. Зі сходу поступово насувалися чорні хмари. Наближалася гроза. Вдалині спалахували поодинокі блискавки. Підіймався свіжий вітер. Я застебнув блискавку куртки, мимоволі зіщулившись.

За моєю спиною височів пофарбований у білий колір КУНГ-причіп, переобладнаний під мобільний будинок. Моя гордість і захоплення останнього часу.

Я давно мріяв пожити на природі у своєму власному будинку. Спочатку хотів купити невелику хату на краю села біля самого лісу, але я не люблю довго жити на одному місці. До того ж від докучливих і галасливих сусідів у цьому випадку нікуди не дітися. Мені ж кортіло насолодитися дикою первозданною природою якомога далі від людського житла.

І ось одного разу дорогою на роботу я проходив повз житомирський автобазар та побачив військовий КУНГ-причіп захисного кольору з табличкою "Продається" і номером телефону продавця. Ледве обійшовши навколо причепа, я одразу ж зрозумів чого хочу в цьому житті.

Наступного вечора я зустрівся з продавцем. Ми обговорили вартість та умови придбання причепа. Я з подивом дізнався, що КУНГ це аж ніяк не власна назва, а абревіатура і розшифровується вона як Кузов Універсальний Нормального Габариту.

Через два дні причіп вже стояв на стоянці біля мого будинку. Щоранку, збираючись на роботу, я милувався ним з вікна своєї квартири, мріючи про далекі мандри.

Потім почалися довгі місяці приємного і самозабутнього хобі з приведення КУНГа в житловий вигляд. Потрібно було спершу його гарненько почистити та вимити, потім розвести електрику і водопровід. Далі я ретельно теплоізолював стелю, стіни та підлогу. Оздобив інтер'єр судновою фанерою, зібрав і підігнав меблі.

Я прагнув досягти максимальної автономності мобільного будинку, тому встановив на даху сонячні батареї, вмонтував невеликий електрогенератор, розмістив бойлер та акумулятори.

Всередині я розпланував кухню, обідній стіл, шафу, ліжко і санвузол. Поставив під кухонну стільницю невеликий холодильник. Біля ліжка закріпив всехвильовий радіоприймач. Насамкінець пофарбував КУНГ зовні в білий колір.

За всіма цими роботами непомітно минув цілий рік. Я витратив на мобільний будинок увесь свій вільний час і майже всі заощадження.

Нарешті КУНГ був готовий до перших випробувань. Я накупив харчів та питної води, залив у баки причепа паливо і технічну воду, зарядив акумулятори.

Наступного ж дня я домовився з моїм знайомим водієм Андрієм, щоб він відбуксирував будинок своєю вантажівкою в лісову глушину, а потім повернувся за мною через тиждень.

● ● ●

Я висунув драбину, відчинив двері та зазирнув у КУНГ. Усе було на своїх місцях. На душі відразу ж полегшало. Перша поїздка пройшла без пригод, нічого не зламалося і не розбилося.

Я дістав із шафи телескопічну вудку, сумку з рибальським приладдям, розкладний стілець та спустився до озера. Знайшовши вільне від очерету місце біля великого каменя, я закинув поплавець та став чекати клювань.

Роботи над мобільним будинком зайняли досить таки багато часу і я вже давно не був на природі. Мені дуже кортіло юшки з щойно виловленої риби. Останні місяці це бажання стало майже нав'язливим.

Минуло десь з пів години. Кльову не було зовсім. Я міняв наживку, закидав вудку в різні сторони. Нічого не допомагало. Поплавець самотньо хитався на водних брижах.

Блискавки спалахували все частіше й частіше. Гуркіт грому посилювався. Почали падати перші дощові краплі.

Я з жалем зібрав вудку, склав розкладний стілець і повернувся в причіп. Раз із юшкою сьогодні нічого не вийшло, я вирішив поставити тушкуватися в мультиварці гречану кашу з м'ясом.

Поки я готував обід, за вікнами зовсім стемніло. Я закрив жалюзі й увімкнув внутрішнє освітлення КУНГу. Потім підійшов до настінного пульта керування, перевірив по приладах заряд акумуляторів, рівні палива і технічної води. Усе було в нормі.

Я увімкнув радіоприймач, покрутив ручку налаштування та зловив музичну трансляцію. З гучномовця полилася спокійна інструментальна композиція. Я зробив звук дещо голосніше.

Раптово здалеку пролунав гул, через секунду перейшовши у нестерпний гуркіт. Причіп захитався на ресорах. Я вхопився за кухонну стільницю, щоб утриматися на ногах. Гуркіт обірвався так само несподівано, як і розпочався. В мене після нього залишився тільки дзвін у вухах. Я роздивився навколо. Все в КУНГу було по-старому, лише гучно шипів радіоприймач.