5

Після вечері всі пішли спати.  У спальній кімнаті місіс Візлі було тихо і темно, лише свічка біля ліжка місіс Візлі трохи освітлювала кімнату.  Годинник на каміні показував дванадцяту годину ночі.

 Місіс Візлі і міс Рейлі сиділи одягнені в кріслах і чекали на привид, дивлячись у вікно.  Міс Рейлі трохи нервувала:

- Швидше за все це обличчя привида не з'явиться.  Чим тут пахне?  Такий дивний запах, схожий на часник.

 - Це часник, мені хтось порадив покласти часник біля дверей, - пошепки відповіла місіс Візлі.

 - Пропоную почекати ще трохи, а потім піти спати.  Мені таки здається, що потрібно погасити свічку, щоб було взагалі стало темно, ніби Ви зовсім заснули.

 Минула ще година, нічого не відбувалося.  І жінки мало не заснули в кріслах.  З дрімоти їх вивів стукіт у вікно, а потім з'явився привид, це було моторошне світло, або швидше страшне обличчя мерця без очей.  Місіс Візлі вся затремтіла, а міс Рейлі несподівано мало не зомліла, адже не щодня зустрічаєшся з привидом.  Звернувши увагу на стан літньої пані, міс Рейлі відчула приплив сил і хоробрості, встала і підійшла до каміна.  Озброївшись кочергою, вона відчинила вікно і стала тикати кочергою в привид, як шпагою.  Несподівано міс Рейлі крутанула кочергою і зачепила мертве обличчя, що світилося, випадково втягнувши його в кімнату.  Міс Рейлі схопила обличчя хусткою, відкинула кочергу і почала активно махати ножем зверху над примарним ликом.  Маленький шматочок хустки відвернувся і теж став світитися тим самим моторошним світлом.

 Міс Рейлі застигла, а потім чітко промовила:

– Фосфор.  Звичайна мазь із фосфором.  Так це дерев'яна маска, обмазана маззю з фосфором, тому обличчя-маска світиться вночі.  Схоже, до маски прив'язали мотузку і спускали зверху на мотузці, лякаючи духом померлого місіс Візлі.  Мотузку то я й обрізала ножем у запалі бою з «привидом».

 Міс Маргарет Рейлі була просто обурена.

 Вночі в особняку було тихо, майже всі спали, як несподівано пролунав моторошний крик, а потім жіночий голос покликав лікаря.

 Доктор Робсон швидко прибіг до спальні місіс Візлі, а потім міс Рейлі вийшла зі спальні, зачинивши двері.  Міс Рейлі стояла приголомшена біля дверей зі свічкою в руці, освітлюючи собі шлях у темному проході.  За кілька хвилин збіглися деякі слуги, а також з'явився сам містер Ернест Візлі.

 - Що сталося?  - запитав містер Ернест Візлі.

 - Місіс Візлі померла.  Доктор Робсон встановив смерть внаслідок зупинки серця, - йому перелякано повідала міс Маргарет Рейлі.

 - Міс Рейлі, ходімо краще у вітальню, я думаю нам треба щось випити.

 Нервово тримаючи свічку перед собою, освітлюючи дорогу в похмурому темному коридорі особняка, міс Рейлі йшла за Ернестом, який вів її до вітальні.  У вітальню, куди увійшли Ернест і Маргарет, вбігла куховарка і запитала:

 - Що сталося?  Цей страшний крик розбудив мене.

 - Померла місіс Візлі, - коротко відповіла міс Рейлі.

 - Принесіть нам чаю, - попросив куховарку містер Візлі.

 - Горе якесь, померла господиня.  Я Вам зараз чаю теплого принесу, заспокоїть нерви, - забурмотіла куховарка і побігла на кухню.

 У вітальні при світлі лише однієї свічки за столом сиділи один навпроти одного містер Ернест Візлі та міс Рейлі.  Кожен думав про своє.

 Тишу порушив голос міс Рейлі:

 - Я була там, коли померла місіс Візлі.  Я вважаю, що місіс Візлі спеціально лякали привидом у темному коридорі, а також моторошною маскою, що світиться, намазаною складом з фосфору, що світиться.  У неї слабке серце, і вона померла з переляку.  Але вбивця не захотів покладатися на везіння, адже літня дама могла і не померти, зате він убезпечив себе надійним засобом.  Ця свічка з кімнати місіс Візлі, і вона досі пахне часником.  Такий запах дає лише миш'як.  У свічку додали миш'як, і якби дама не померла від переляку сьогодні вночі, то через два місяці померла б від отруєння миш'яком.

 Міс Рейлі грізно дивилася на Ернеста, але тут зайшла куховарка з двома чашками чаю і міс Рейлі замовкла.

 Міс Рейлі судомно намагалася збагнути, що їй робити: поміняти чашки місцями, адже вона сидить із убивцею чи краще бігти, але куди?

 Як тут пролунав голос:

 – Я б це не пив.

Міс Рейлі зітхнула зрадісно і з заспокоєнням, бо дізналася голос інспектора Списа.  Вона зібралася вже сказати все, що думає про Ернеста, як раптом інспектор Спис забрав акуратно чашку, але чомусь не її, а Ернеста.  А два констеблі вийшли з-за спини інспектора Списа та одягли кайданки на куховарку.  Міс Рейлі здивовано дивилася на те, що відбувалося.

 Інспектор Спис продовжував:

 - Кухарка Чапмен, Ви заарештовані.  Ми знайшли в кімнаті куховарки чоловічий одяг 17-го століття з чоловічою перукою.  У цьому образі вона лякала сім'ю Візлі.  Я думаю в чашку з чаєм куховарка підсипала снодійне з великою дозою морфію.  І вранці містера Візлі знайшли б мертвим, можливо з фальшивою запискою про самогубство та всі списали це на засмучені нерви через смерть матері.

 Доктор Робсон, що вже спустився у вітальню, додав: