3

У вітальню несподівано зайшов стрункий гарний блакитноокий представницький шатен років сорока семи.  Місіс Візлі зраділа приходу чоловіка і повідомила:

 - Це мій син, Ернест Візлі.  Ернест, приєднуйся до чаювання.  А це міс Маргарет Рейлі.  Ми зараз говорили про привид.

 Ернест скривився:

 - Знову цей привид.

 - Мені так цікавлять історії про привидів.  У Вас теж є старовинні легенди про привидів?  – запитала міс Рейлі, висловлюючи максимальну зацікавленість.

 Містер Ернест Візлі закашлявся, а потім сказав:

 – Є стара легенда.  Колись дуже давно власник цього маєтку, мій далекий родич, був закоханий в одну прекрасну даму, але без відповіді, бо та любила іншого.  Предок, подейкують, отруїв суперника, сподіваючись, що дама його серця прийде до нього за підтримкою у скрутну хвилину, але дама, швидше за все, здогадалася, що той убивця і припинила спілкування.  Доказів тоді не знайшли та його не посадили.  А ось, коли він помер, то став привидом за його гріхи. 

Хоча я думаю, що це все безглузда історія.

 - І ось рік тому мій чоловік побачив привид чоловіка, а згодом помер.  До цього привид не турбував нас, - сумно розповіла місіс Візлі.

 – Не знаю.  Я цього жахливого привида не бачив.  До того ж лікар сказав, що він помер своєю смертю, - виразно сказав містер Ернест Візлі.  - Міс Рейлі, Ви дивлюся захоплюєтеся спіритизмом,  столоверченням?  Мені мама вже кілька днів тільки про Вас і каже, розповідає багато хорошого, а також що Ви дивовижний медіум.

 - Іноді не треба вірити, - відповіла загадково  міс Рейлі.  – А на вулиці бачили привид?  Мабуть, садівник помічав явище примари?

 - Якраз на вулиці привид не з'являвся.  Я сама бачила в коридорі примару чоловіка в костюмі старої епохи.  Звісно, ​​я злякалася.  Було моторошно в напівпохмурому коридорі зустріти мерця.  Також я бачу за вікном ночами іноді лик привида, від нього виходить моторошне світло і темрява переглядає крізь очниці.  Кров у жилах холоне, коли його бачиш уночі.  Потім мені погано стало зі здоров'ям.  Я навіть медіуму жінку викликала, але результату жодного, - відповіла місіс Візлі.

 Тут зайшов дворецький і повідомив:

 - Прийшов доктор Робсон.

 Місіс Візлі здивувалася і владно промовила:

 - Проходьте доктор Робсон.  Ви якраз встигли до вечірнього чаювання.

 - Я заразом зайшов провідати свою пацієнтку, - чемно відповів доктор Робсон і відважив уклін.

 Міс Рейлі змахнула віями і грайливо подивилася на містера Ернеста Візлі, і запитала:

 - Ви, мабуть, любите солодке та здобу?  Знаєте, я обожнюю усе солодке.

 - Ні, на жаль, я байдужий до солодкого, - відповів Ернест, з цікавістю глянувши на міс Рейлі.

 - Чи можу я подивитися на Вашу кухню?  У мене самої є хороша куховарка, готує вона смачно і по-старому.  Цікаво було побачити, як Ви влаштували кухню, а заразом подивитися сам особняк, він такий вишуканий.

 - Ернесте, проведи міс Рейлі, - ввічливо попросила місіс Візлі.