Поїздка

І вона була готова о п'ятій.

- Привіт Даша! – весело поздоровався Артем і плюхнувся в машину на заднє сидіння.

Після вчорашнього, він все ще виглядав злегка пом'ятим.

- Привіт, - відповіла дівчина, приміряючись до водійського крісла  машини Дмитра. Чоловік цмокнув її в щоку і пояснив: що - де знаходиться, і куди їм слід рухатися.

 Рушивши з третьої спроби, Даша зажмурила очі. Спочатку від задоволення, коли упоралася з прекрасним автомобілем, а потім від передзахідного сонця. Воно на протязі всієї дороги по трасі, світило прямо в лобове скло. І блаженство, як рукою зняло. Плюс до всього - ситуація в машині розжарювалася.

- То як ви познайомилися? – їдко відмітив Артем, звертаючись до Дарини.

 Дівчині не хотілося відповідати, вона ще й нервувала через те, що погано бачить дорогу. Діма, розпізнавши її спантеличеність, обірвав сина: - Не чіпай водія. Хай зосередиться.

 - Та все ж, - наполягав син. – У мене з'явилася молоденька мачуха?

 Дашу після цих слів пройняло нервове тремтіння. Ноги перетворилися на дерев'яні колодки. Діма ласкаво погладив її по руці, закликаючи тим самим заспокоїтися. Артем відмітив це і лише усміхнувся.

- Я тобі розповідав, ми познайомилися, коли я провідував бабусю, - додав чоловік.

 - До речі, про твою бабусю, - пригадала дівчина, помалу звикаючи до автомобіля і втихомирюючись. – Пам'ятаєш, ти розповідав мені історію про мого прадіда?

  Діма кивнув.

- А ти знав, що в молодості вони з твоєю бабусею кохали одне одного?

 Чоловік в подиві почухав потилицю. Але син, надівши темні окуляри,  перервав його роздуми питанням:

 - А ти, Дарина, розповідала моєму татові про нашу першу зустріч?

 Вона трохи не кинула кермо від несподіванки.

 Дівчина вже замислювалася про те, щоб признатися, але чекала на слушний момент. Між ними з Дімою був зв'язок, з цим не посперечаєшся. Але визначеності в стосунках доки не було.

- Слухай, Артем, заткнися, - спокійно відповів чоловік, замість Дарини. Парубок гмикнув, але не відступав:

 - А вчора ти взагалі була королевою вечора. Батько, ти знав який дивний у Дарини вокал?

- Ти що теж вчора був у караоке?! – раптово спалахнув Діма.

- Так, але… - спробувала виправдатися дівчина, і одночасно впоратися з поворотом наліво. Сонце вже починало набридати. Як і розпити Артема. Ось навіщо Дмитрові прийшло на думку влаштувати свого роду «очну ставку»? Не поїздка, а тортури якісь!

- Там що, були всі кому не лінь?! Всі окрім мене?! – продовжував скаженіти чоловік, і одночасно з сином крикнув Дарині: - Світлофор!                              

 Водій машини, яку дівчина повинна була пропустити, почав сигналити. Вона підрізувала його. Трохи не створивши аварійну ситуацію, вона бурмотала щось собі під ніс, але змогла-таки впоратися з управлінням, і, вдало вивернула з перехрестя.

 - Мавпа! – висунувся у вікно водій сусідньої машини.

- З гранатою, - тихо піддакував із заднього сидіння Артем.

- Сам ти мавпа. Це сонце у всьому винувато… - ображено виправдовувалася дівчина.

- Так, гаразд, Дашко, буває, - парубок дружньо погладив її по плечу. – Дати окуляри?

- Я їй вже козирки опустив! – гнівно сказав Діма.

- А пісня, яку ти заспівала… - блаженно відмітив парубок, відкинувшись назад. – Ти точно, якась потойбічна!

«Ну, ось, зараз виявиться що у них ще й однаковий музичний смак…» - подумав Діма, шкодуючи про своє рішення узяти з собою на зустріч сина.

- А що ти взагалі слухаєш? Техно любиш? Або фанк? – продовжував Артем.

- Взагалі-то… - почала Даша, але Діма знову не дав їй можливості відповісти:

- Стеж за дорогою, Дарина. Не відволікайся. Ледве в аварію не потрапили.

 Ну ось. Що відбувається з цими двома? Ох, і поїздочка…

 Чоловік поправив свій дорогий костюм і дістав зі шкіряної сумки якісь папери, нашвидку пробігшись поглядом по документах. І, одночасно встигаючи поглядати за дорогою і за сином.

Але Артем, здавалося, вже втомився від своїх розпитів, втупився в телефон.

 - А як тебе знайти в соц.мережах? – пролунало його раптове звернення до Даринки.

  Дівчина знову не встигла відповісти. Чоловік вручив синові, зверху айфона свою теку.

- На ось, краще це вивчи. Прибуткове містечко, як на мене. Можна зробити кутовий родинний ресторанчик. Селище молоде і швидко розростається.

   Артем важко зітхнув, але заглибився в читання.

 - Як справи в театрі? – запитав тим часом Діма у дівчини. – Прем'єра не відкладається?

- Про який театр мова? – подав голос Артем.

 - Даша грає в спектаклі, - спокійно відповів чоловік.

 - Вау, круто, не знав!

 А її, Даринчина думка, тут взагалі когось цікавить?!

 Нарешті вони прибули до центральної площі містечка. Діма запропонував помінятися з Дашею місцями, але не наполягав, коли дівчина відмовилася. Впоралася з парковкою сама, благо машин було небагато.

- Це всього на одну годину. Хочеш, почекай тут, а хочеш – підемо з нами, вип'єш кави, - сказав чоловік, коли всі троє вийшли з машини. – Сонце сідає, і якось похолодало сьогодні.

 Дарині було цікаво постежити з боку за тим, як Дмитро веде переговори, і вона трохи не погодилася піти з ним. Але тут в її долю знову втрутився товариш-випадок.