Антураж

  Даша перебувала в стані невеликого потрясіння від почутого. Чому ж Діма їй не розповів про це? А представив все в такому світлі, ніби і не було нічого між її прадідусем і його бабусею? Що за таємниці? Чи він сам не в курсі?

- Що ж ти, люба, раніше не цікавилася історією свого роду? – вирішила поцікавитися Лідія Василівна.

 Тим часом Коротков з Дербеневим теж перебралися за столик до літньої компанії і про щось перемовлялися з Вадимом Леонідовичем.

 - Я нічого не знала ні про будинок, ні про родину мого батька. Ми з ним багато років не спілкувалися! – виправдовувалася Даша. – Але це зовсім інша історія.

 І доки вона оволоділа увагою старенької, продовжувала:

- А чоловік Зої міг бути причетним до смерті мого прадіда?

 - Трагедія сталася на початку вісімдесятих, - пригадувала Лідія Василівна. – Ні. Не міг. Він на той момент вже помер. Здається, від ниркової недостатності. Така ось іронія… 

 Тим часом хлопці допомогли Вадиму Леонідовичеві видертися на сцену. Коля оволодів мікрофоном і голосно оголосив:

- Володимирова! – звернувся він до подруги. – Вітаємо тебе з отриманням водійських прав! Не бачити тобі більше запотиличників текою по голові від інструктора за те, що плутаєш де право, де ліво, де газ та де гальма! Ця пісня для тебе!

  Зал зааплодував, а в Дарини на очах навернулися зрадницькі сльози щастя. Заграла музика. Трійця на сцені заспівала навперебій пісню про шофера.

- Ха-ха-ха! – засміялася, перекрикуючи музику Женя, голосно продовжуючи ляскати в долоні в такт музиці. – За це треба випити! 

 Дівчина підняла келих. Люди похилого віку тремтячими руками узяли свої. Слід віддати їм належне – покоління вони міцне, а все ж прибіднюються, що здоров'я немає!

 Закінчивши співати, під вигуки вдячної публіки, «трійця», повернулася за стіл. Жека підійшов до Жені й цмокнувши дівчину в губи, сів поруч.

«Так от з ким вона зустрічається!» - осяяло Дарину. 

 Їх погляди перетнулися, і подружка посміхнулася куточком рота, усвідомлюючи, що Даша все зрозуміла.

 - Спасибі, Коль! – тим часом вона звернулася до Короткова. – І вам Вадим Леонідович! 

 Старий «казанова» обдарував її широкою, добродушною посмішкою у відповідь.

 На сцені з’явилась компанія травесті, або хто вони там, у повному складі. За косметикою і строкатими платтями не розбереш. З перших акордів – «first I was afraid,  I was petrified…»7 (7- «Я переживу» Глорія Гейнор – гімн сексу-меншин), все стало на свої місця.

 Ці люди так завели зал, що в танок пустилася навіть Валентина Петрівна. Зі своїм яскраво-червоним пір'ям, вона відмінно вписувалася в навколишній антураж. Аби не шукати її потім, а то розгубиться і забуде де вона.

  Весь бар дико веселився. «Золота молодь», підпивши коктейлів, теж танцювала. Десь в  натовпі промайнуло обличчя Артема. Чи Дарині лише здалося?

 За Вадимом Леонідовичем, прямо зі сцени спустилося щось на високих підборах. Схоже, що це «щось» у віці, і, схоже, що жіночого роду.

 - Ну, я пішов! – відзвітував літній «казанова».

- Йди-йди, дід! Гуляй! – голосно напучував Коротков. – Щоправда, я не зовсім упевнений в тому, що це жінка!

- Мені майже вісімдесят! Це не найбільша моя проблема! – крикнув услід чоловік.

 Загалом, люди  похилого віку сьогодні «відпалювали». Низкою, один за одним на танцполі, тепер вони намагалися виконати «ламбаду». Це було мило і сумно одночасно. Взагалі старіти сумно. 

До столу приєдналися Іра з Катею. Настя ж з Вікою вирішили залишитися й напиватися на самоті.

 - Церберман надулася більше звичайного, - відмітив Жека.

- А її краще не злити! – перекрикував музику Коля. – Я якось бачив, як вона коліном металеві банки з топінгом розкриває!

 Тим часом Захар Геннадійович посковзнувся і шльопнувся на підлогу. Даша зірвалася з місця і побігла йому допомогати.

- Молодець, Дашка! Не знала, що вона вміє доглядати за старими! – звернулася до друзів Катерина.

- І куди дивляться чоловіки?! – погодилася Женя. – А давайте умовимо її заспівати?! – одразу ж запропонувала вона.

  Друзі заручилися підтримкою Вадима Леонідовича, як найадекватнішого і привабливішого літнього чоловіка, і, за декілька хвилин Дарина вже стояла на сцені, вибираючи пісню.

 Що ж виконати? На розум приходила безліч хороших композицій, але в даний момент, вона думала лише про нещасну любов Крістіана і Зої. Може Лідія Василівна права? Ніхто не вбивав його. Причина, по якій він все ще тут, на Землі – це те, що бабуся Діми все ще тут! І можливо й досі любить його! А дід навіть не знає про це. Йому треба з нею побачитися! Пригадати її! Даша навіть здригнулася від раптового осяяння. Але проблема в тому, що ні він, ні вона не покидають межі своїх будинків. Потрібно терміново познайомитися із бабусею Зоєю та запросити її в гості! Це ж само провидіння привело її в будинок біля старої верби заради того, щоб вона об'єднала серця, які віддалилися один від одного багато років тому. Адже саме вона, Дарина, знайшла спільну мову з духом, своїм предком!

 Дівчина визначилася з музичною композицією. Це була пісня російською мовою. Вона одночасно була і легкою, і ліричною, і володіла особливим сенсом, зокрема для неї, для Дарини.

 Плавний фортепіанний вступ, голос з унікальною вібрацією, і всі в залі застигли. Спочатку відчувалося хвилювання. Але вона вміла поводитися на сцені з такою витонченістю, що на неї було приємно дивитися. А слухати її в цю мить було насолодою. Навіть глухий Геннадійович Захар трохи не впав в кому від задоволення.