Інсомнія

 Тиждень прожитий в старому будинку – негативно позначалася на загальному стані Дарини. Нервова система, що раніше не підводила її жодного разу – наразі давала збій. Довелося прикупити настойку валеріани і елеутерокока, як робив її папаня.

 Все йшло навшкереберть! Слюсар, якого вона викликала, щоб полагодити водопровід – провозився з ним три доби. І вирушав від неї з перебинтованою рукою – трубний ключ, зірвався з раковини і приземлився бідній людині, прямо на кісточки пальців. Через цей випадок, ціна акту виконаних робіт виросла вдвічі.

 Двері продовжували скрипіти і закриватися самі по собі, хоча дівчина позакривала всі вікна, включаючи горищні, щоб виключити протяги. А ось гараж, що примикає до будинку з протилежного боку, ні їй, ні горе-слюсарюю, відкрити так і не вдалося. Він невдало обернув ломик, і той, падаючи, зідрав йому ніготь, на іншій, здоровій руці. Довелося додати йому ще й на «пляшку».

 Вечорами, Даша залишала включеним у всіх кімнатах світло, але вранці він завжди виявлявся вимкненим. І це дивацтво лякало її більш за все. Навіть скрип на горищі і зникнення особистих речей, не так діяли на нерви.

 Вона готова була присягнутися, що роздягаючись, кладе годинник на тумбочку біля ліжка, але просинаючись, кожного разу виявляла їх в пилі і павутині під ліжком. Вже знаючи, що і наступного дня, виявить їх в тому ж місці, заздалегідь вимила паркет так, що він заблищав від чистоти. І дійсно – вранці годинник лежав під ліжком!

 Містика. Ось якби тільки годинник пропадав і знаходився. Одного дня зник гаманець, і, на роботу довелося йти пішки. Ну, як йти, бігти!

 Повернувшись увечері додому, дівчина перевернула будинок до гори дригом у пошуках портмоне. А воно спокійнісінько лежало в її сумочці!

 Новий стілець, який вона купила в будівельному, чомусь не витримав її ваги, коли вона намагалася зняти темні штори з вікон. Ніжка тріснула і відвалилася, а Даша повисла на тих самих злощасних шторах, щоб не впасти разом із стільцем. Якість сучасних виробів, залишає бажати кращого, але старому карнизу, що тримав портьєри, хоч би що! Залишивши все, як є, Дарина вирішила зайнятися садом.

 Слава Богу, тут все йшло гладко! Утомлена, і зла після роботи та автошколи – вона знаходила порятунок, колупаючись лопаткою в землі. З її подачі, за тиждень зникли всі бур'яни – ох, як же заспокоює це заняття!

 Спочатку старички з сусідніх будинків, дивилися на дівчину круглими переляканими очима. Даша виривала «берізку», помилковий портулак і амброзію, з таким розлюченням, ніби була одержима дияволом. Волосся було розпатлане, лице горіло! При цьому вона голосно лаялася на бур'яни, звинувачуючи їх в тому, що в черговий раз завалила екзамен з водіння. Але поступово, у дворі з'являлися саджанці перших квітів, а літні сусіди, прогулюючись, стали з посмішкою кивати дівчині в знак привітання.

 Даша вже змирилася з тим, що Артем так і не подзвонив, але докучання Микити з театру – ставали все більш наполегливими. Проте вона ні словом, ні жестом не давала йому приводу думати, що в того є хоч щонайменший шанс відносно неї. Не подобався їй цей хлопець і все тут! Не у її смаку зі своєю дитячістю. Ще трохи, і почне смикати за косички, як роблять хлопчиська в молодшій школі.

 Гірке розчарування, принесла їй зміна на роботі. Спочатку подружки напрошувалися на новосілля, до якого Даша доки не була готова. Потім Наталі відправила її працювати в зал.

- Дашунька, будь ласка, підміни Славка в залі, поки він буде на перерві. Я знаю, що ти скрізь добре працюєш, - доброзичливо сказала Наташа. А погляд залишався холодним, як і відтінок її помади.

«Чорничний вибух» - відзначила про себе Дарина.

 І ось, тримаючи в руках численні картонні коробки з-під бургерів, які так і норовили впасти на підлогу, дівчина відправилася до треш-біну, щоб благополучно їх викинути. У душІ вона, як завжди лаяла відвідувачів.

Невже так складно прибрати за собою самі папірці?

 І…о, диво! Назустріч їй, високо тримаючи голову, йшов її Артем! На ньому був спортивний костюм, який обійшовся б Дарині в три зарплати. Серце її скажено забилося, так і, норовивши вискочити з грудей. Але вона взяла себе в руки і підійшла до парубка.

- Привіт, - голосно сказала дівчина, дивлячись в сині, як море очі.

- Привіт, - байдуже відповів Артем, поглянувши не на Дашу, а на порожні коробки у неї в руках.

 Мабуть, вся справа в потворній уніформі, або кепці на голові, але хлопець просто її не впізнав! Гмикнувши, він кинув в одну з коробок використану пом'яту серветку, і, попрямував до виходу.

Як же це принизливо бути «порожнім місцем»!

 Не стримуючи сліз, Даша поспішно заштовхала коробки в сміттєвий ящик і побігла до компакторної. Колись спокійна і розсудлива дівчина, вирішила поплакати у відокремленому місці. Вбігаючи на задній двір, вона краєм ока побачила, як пробігає мимо, в протилежному напрямі Коротков. Зараз навіть йому не під силу втішити її! Хоча й він не звернув на дівчину жодної уваги.

 Ледве допрацювавши до кінця зміни, пропустивши водіння, Даша пішла додому. І так нічого не виходило, а сьогодні взагалі не варто було навіть намагатися. Все чого вона хотіла – це спокійно виплакатися наодинці. І навіть, якщо з ранку вона не взнає себе в дзеркалі – з розпухлими очима і носом, нічого страшного! Завтра у неї вихідний.

 Але виявилось, що сльози закінчилися. Жаліти себе набридло. Може піти в клуб? Надіти найкраще плаття з гардероба, «лабутени» і відірватися по повній?! Подзвонити дівчаті? Покликати хлопців?

 Ні. Даші не хотілося нікого бачити. Окрім, хіба що Артема. Який побачивши дівчини в бойовому розфарбовуванні, стояв би з відкритим ротом і збудженими очима! Лише запізно – він її образив, тим, що не впізнав її! Вона, Даша, замість поцілунку, відважила б йому смачний ляпас.