Русалка

 Сонячний травневий ранок порадував Дашу. Спішно привівши себе в порядок, випивши чашку кави з молоком, дівчина побігла на роботу. На вулиці було тепло, душа співала, і вона вирішила надіти біле шифонове плаття в крупний червоний горох. Густе каштанове волосся, Дарина зібрала у високий кінський хвіст. Поки вона йшла до зупинки, гордо розпрямивши плечі і злегка похитуючи стегнами, літні і не дуже чоловіки, озиралися їй услід. Але більшість людей з цього району, вважали за краще носитися на пристойній швидкості у своїх автомобілях.

 Робочий день пролітав швидко, не дивлячись на те, що це був найнудніший день в її житті. Тепер, коли Даша стала працювати вранці, вона працювала мабуть із самими прісними людьми на планеті. І Циперман з її стервозністю і дивним сміхом, і хлопці, зі своїми другосортними жартами – виходили на роботу в другу зміну. А у подруги Жені сьогодні взагалі був вихідний. Але кінець робочого дня скрасила поява Колі Короткова. І, о диво! Він вийшов працювати на кухню, і стояв за стійкою поряд з Дашею.

 Повз них пройшла новенька дівчинка, з касовим ящиком повним грошей. Коля безцеремонно втупився на її груди, змусивши нового працівника сервісу почервоніти під його поглядом. А потім голосно прорік: - Надія!

 Даша, посміхнулася, усвідомивши, що лише Коля може розглянути жінку повністю, так, ніби на ній зовсім немає одягу, і при цьому, прочитати її ім'я на бейджіку.

- Як думаєш, Владимирова, - він підморгнув подрузі. – У мене є шанси з Надією?

- Гадаю, у тебе є шанси з будь-якою жінкою.

- Не з будь-якою, - відповів Коротков, струшуючи кошик з картоплею-фрі. – Ти ж мені не даєш!

– Воу-воу, трохи легше, ковбой, - Даша зробила вигляд, що злиться.

- І наша нова Наташа чомусь на мене не ведеться, - відмітив парубок. – Адже мені снився сон, в якому я пробуджуюся з нею в одному ліжку! А ти знаєш, що сни у мене віщі?!

- Не твого поля ягода! – засміялася Дарина.

- А сон про 1+1?! Виходить, я не потраплю у новий сезон шоу «Голос»?!

- І тут без шансів, - Даша вже насилу стримувала сміх. – Хоча, надія є завжди.

І тут Коля заспівав стару, але душевну пісню:

« …допоки сонце сяє, поки вода тече

воооо-у-оооо – надія є…»,- Підспівуй Володимирова! – підморгнув він подрузі.

До його басу приєднався Даринчин гучний голос, що охоплює більше п'яти октав:

« …лиха біда минає, просто повір у це

воооо-у-оооо – надія є…надія є…надія є…надія є…»

- Що тут відбувається?!

Менеджер Наташа, матеріалізувалася, ніби з повітря. Погляд метав блискавки. Голоси стихли.

- Що це за народна творчість? У залі чутно! Коротков, - вона пропалила поглядом Колю, - швидко на бек-ап!

- А на картоплі хто залишиться? – запитав парубок.

- Зараз знайду, - огризнулася Наталі.

 По її погляду важко було зрозуміти, про що вона наразі думає, але Даші здалося, що вона просто вирішила розлучити їх з Колею «солодку парочку».

 В кінці Дашіного робочого дня, Коля, повертаючись з перекуру, підхопив дівчину на руки прямо на робочому місці, і почав крутити.

- Володимирова! Зарплату дали! Пішли до клубу! Як співає гурт Aqua «Come on Barbie lets go party!» 5 (5- Ходімо Барбі на вечірку)

- Я подумаю, Коля, - стушувалася Дарина, краєм ока уловивши спопеляючий погляд, яким її нагородила Наталі, що стояла неподалік.

 Піти у клуб і зустріти там Артема, який так і не подзвонив, – досить принадна пропозиція. Але дівчина вирішила, що облаштування її нового будинку тепер є першочерговим завданням. Похід по будівельних гіпермаркетах вона відклала на вихідні, а ось запастися провізією – не перешкодило б прямо зараз. Тим більше, на Річковій алеї є прекрасний супермаркет зі свіжими продуктами, а поруч – фермерський ярмарок.

 У своєму струмуючому платті, вона зібрала безліч поглядів від продавців на ринку, який правда вже згортався. А основна маса покупців – не помічала її впритул, тому як складалася з тих, кому за дещо сімдесят. Але вони все ще молодилися і вважали за краще залишати свої окуляри вдома.

- Підкажіть, будь ласка, яка ціна тут написана? - звернулася до Даші кругленька бабуся з волоссям, як у курчати.

 Вони стояли біля прилавку з овочами. Таких яскравих, соковитих овочів в травні місяці Даші ще не доводилося бачити.

- Дев'ятнадцять дев'яносто дев'ять, - відповіла дівчина.

- Скільки-скільки? – перепитала бабуся, підставляючи руку до вуха.

- Дев'ятнадцять дев'яносто дев'ять, - повторила Дарина голосніше. Мабуть поряд з окулярами, десь лежить бабусін слуховий апарат.

- Дякую, - відповіла бабуся і відклала овочі. – А навіщо я сюди взагалі прийшла? – запитала вона, цього разу, звертаючись до себе.

Даша посміхнулася і відправилася по своїх справах.

 Вирушаючи на роботу в поспіху, вона забула погасити світло. І зараз, повертаючись до будинку, з важкими пакетами в руках, думала, скільки ж намотав електричний лічильник, за цілий день.

Але, опинившись усередині, була сильно здивована – світло ніде не горіло!

 Залишивши пакети в холі, вона побігла в бойлерну, де знаходилися всі лічильники. Благо їх батько зміг замінити. Але, пробки все ж могло вибити – може був скачок напруги. Даша здивувалася – все у повному порядку! Натиснув на вимикач – світло з'явилося, а лічильник продовжував працювати, як ні в чому не бувало.

 Дівчина вирішила не заморочуватися і повернулася до пакетів. Усередині на неї чекало пригощання з супермаркету – свіжі непрострочені креветки і баночка імпортного пива. Врешті-решт, із зарплати можна себе і побалувати. А ще, вона нарешті одна в будинку, який повністю належить їй, нехай і на якийсь час! Дарина вирішила виконати заповітну мрію – роздягтися догола, і у такому вигляді пити пиво і їсти варені креветки! Одного разу вона бачила подібне в старому голлівудському фільмі. Головна героїня жила сама та ні в чому себе не утрудняла.