Оголошення в газеті

 Ледь відкривши очі, Даша зрозуміла, що знаходиться у своїй кімнаті в лофті. Сонце вже проникало жаркими променями крізь хистку фіранку на вікні. Лежати, укритою ковдрою до самої шиї було жарко, та ще так відчайдушно хотілося пити! Поворушивши рукою, щоб скинути ковдру, дівчина намацала в ліжку поряд з собою ще одно тіло. Воно було теплим і солодко сопіло їй на вухо.

 Так швидко вона ще ніколи не схоплювалася з ліжка! Дашу спочатку кинуло в жар, потім в холод, серце стало скажено колотитися!

 "Тільки не це"! - промайнуло в голові. "Я переспала з незнайомцем на першому побаченні, та ще і притягнула його до себе! Господи, як же соромно. що скажуть інші? І чому я нічого не пам'ятаю"?!

 Події попередньої ночі в одну мить промайнули в голові у дівчини. Але як вона не силилася - згадати, шлях додому, вона не змогла. Лише синя вилиця на скроні, відчайдушно пульсувала від перенапруження.

- Принеси водички, будь ласка – пролунав хрипкий голос з-під ковдри. Даша лише мить стояла непорушно, але потім різко підбігла до ліжка і відкинула покривало. На сусідній подушці, із сплутаним волоссям, лежала її подружка Женя.

Гучний видих полегшення вирвався з Дашіних грудей.

- Женя, хвала Богу – це ти!

- А ти кого чекала побачити? – розсміялася подружка, намагаючись сісти на ліжку. І не даючи Дарині часу для відповіді продовжила:

- Твій герой-коханець спить під стінкою, загорнутий в пір'їну!

- Як?! – злякалася Даша і трохи не позбулася відчуттів.

Женя почала сміятися ще голосніше, намагаючись прибрати неслухняне волосся з лиця.

- Не тупи Дашка – я ж пожартувала! Або ти думала, що ми замутили на трьох?

Дарина знесилено сіла на край ліжка і дозволила собі посміхнутися.

- А що сталося? Чому я не пам'ятаю, як добралася додому?

- Принеси воду - і я тобі все розповім.

 Дівчина побігла на кухню за двома стаканами і прихованою в холодильнику пляшкою газованої води, а коли повернулася, вислухала розповідь Жені.

 Виявляється, вона сама, скориставшись тим, що незнайомець кудись вийшов, повернулася на дискотеку, розшукала Женю і попросила відвести її додому.

- Ми приїхали і відразу лягли спати, навіть не роздягшись, - підвела підсумок подруга.

 І лише тут Даша помітила, що все ще знаходиться у чужому платті, неабияк зім'ятому, що підскочило вище за білизну.

- Здається, починаю згадувати. - простогнала дівчина, безуспішно намагаючись поправити на собі одяг. – Я злякалася, що нароблю дурощів і втекла!

-Краще б наробила, - насолодившись прохолодною рідиною, відмітила Женя. – Такий симпатяга попався! Та і при грошах. На столі у вас стояла пляшка «MoЕТ»! 4 (4 – Моєt & Chandon – французьке ігристе вино). Ти хоч би номер телефону в нього узяла?

 Даша стала носитися по кімнаті, як ужалена, у пошуках сумки, в якій лежав телефон. Але вона вже знала, що номера незнайомця там не виявить. У голові прояснювалось, і до неї стали повертатися спогади вчорашньої ночі.

- Ні, - з гіркотою в голосі видавила вона, відкинувши на ліжко і сумку і телефон. – Але я пам'ятаю, що його звуть Артем, і, здається, він узяв мій номер.

- Ну, що я можу тобі сказати, подруга, - філософськи протягнула Женя. – Після того, як ти втекла від нього – навряд чи він тобі подзвонить!

 І зробивши паузу, дивлячись в посмутніле обличчя Дарини, додала: - А ще ми спізнюємося на роботу!

 У закусочній дівчата з'явились вже за півгодини. Від вчорашнього образу прекрасних німф не залишилося і сліду! Ні грама косметики на обличчі, волосся затягнуте в тугий пучок, мішкувата форма та кепі – привіт картопля-фрі та бургери!

 Женю одразу забрали працювати за касою, а в Даші залишалося декілька хвилин, і вона вирішила випити каву перед зміною.

 У кімнаті відпочинку, менеджер Наташа, за щось лаяла бекрума. Це був Коля. Видок у нього, після відвідин нічного клубу, був, м'яко кажучи, не дуже. Червоні очі винувато втупилися в підлогу, поки нова менеджер, висловлювала незадоволеність його роботою. Не звертаючи на Дашу жодної уваги, вона сказала Короткову, щоб вів її у фрізер – перераховувати коробки із замороженими вишневими пиріжками. Здавалося ще трохи, і вона штовхне його своєю стрункою ніжкою по колінах.

 Дарина лише співчутливо глянула на могутню Коліну спину, з опущеними плечима, і, сіла за столик. Тут лежала розкрита газета Наталі. Щоб скоротати час, дівчина почала читати. І тут її погляд наткнувся на оголошення – немов само провидіння підштовхнуло її до цього параграфу. Та ще і довкола замітки була кругла пляма від чашки Наташчиного чаю – не помітити цього було просто неможливо!

«Здається двоповерховий будинок на Річковій алеї…» Ціна і телефон.

 Ціна настільки низька, що Даша двічі протерла очі. Їй здавалося, що господар будинку забув додати пару нулів у вартість. Адже це був крутий район у центрі міста, біля річки. Щоправда, останнім часом на цій алеї, багачі вважали за краще будувати дома для своїх батьків. Район багатих старичків! Ну і що? Зате близько до роботи, та ще і тиша навколо! Те, що потрібне! Не вірячи в своє щастя, Даша вирвала сторіночку, твердо вирішивши подзвонити відразу ж після роботи. Ціна настільки її влаштовувала, що ще і залишилася б частина зарплати на всякі дрібниці – не довелося б просити у батьків. Номер телефону здався Дарині смутно знайомим, але вона не надала цьому значення. Допила каву, віднесла замітку до себе в шафку і з натхненням взялася за роботу.

***

 На Річкову алею Даша прибула увечері, на початку сьомого. Після роботи, вона подзвонила по вказаному в оголошенні номеру і чоловічий голос на тому кінці, скоромовкою повідомив адресу і час зустрічі.