Офелія з чоловічої вбиральні

 Ледь опинившись на роботі, Даша помітила, що подружки з першої зміни про щось перешіптуються у роздягальні. До дівчини миттєво підлетіла Женя і смачно цмокнула у щоку.

- У нас новий менеджер! - вигукнула вона

Усі різко замовкли і повернули голови в її сторону.

- Судячи із загальної реакції - якийсь красень? - припустила Дарина, включаючи праску, щоб розгладити свою форму.

- Ні, - відмахнулася Женя.

Дівчатка дружно закивали і додали: - Чергове стерво!

- Перевели з іншого ресторану. Говорять, щоб налагодити дисципліну в колективі. І щоб хлопчаки, приходячи на зміну після навчання, не крали чізи (чізбургери) з кухні! - заторохтіла Женя.

 Слід зазначити, подружка Даші, була тією ще тією щебетухою. Молода, енергійна, і нехай працювала вона тут всього півроку, але вже зуміла знайти підхід практично до усіх працівників і менеджерів. Дарині вона теж сподобалася практично відразу, хоч сама дівчина була не з балакучих - із Женею ніколи не було нудно.

- Прийшла така важна краля, з газетою, ніс високо задертий! - продовжувала подруга. - Ну, хто, хто у наш час читає новини з газет?! Адже є вай-фай і телефон! Усі головні новини "в інстє" можна проглянути за п'ять хвилин! Коротше кажучи - олд скул!1 (1 - Old school -стара школа. Щось застаріле) А Дарині чомусь імпонувало те, що хоч хтось ще читає паперові видання. Вона і сама любила за сніданком із чашкою кави, посидіти і продивитися татову газету.

- А ще в театри ніхто не ходить, вважають що краще кіно. Так, Женя?- посміхнулася дівчина, критично роздивляючись подружку.

- Ой! - вигукнула та, розгадавши натяк. - Коли там у тебе в театрі прем'єра?! Я прийду, обов'язково, прийду!

- Ми теж прийдемо, - додали дівчатка, вже розбігаючись у своїх справах.

- Через місяць, - відповіла Даша, глибоко зітхнувши. - Зараз якраз починаються репетиції зі мною, адже я граю Офелію!

- І нехай мені це ні про що не говорить, але ти напевно будеш кращою Офелією з усіх Офелій! - лагідно поплескала Дашу по спині Женя.

- Все можливо, - розсміялася дівчина, вже надіваючи уніформу. - Тільки не кожній Офелії доводилося співати!

- Гаразд! Я побігла! - вигукнула Женя. - Перерва закінчується. Чекаю тебе на сервісі!

Даша навіть не встигла нічого відповісти, як відразу за подружкою, що випурхнула, до роздягальні увійшла Настя Циперман. Вона кивнула Дарині у відповідь на її вітання, щось узяла зі своєї шафки, і вже збиралася вийти, але обернулася і на ходу кинула: - Ти з першої годині?

-Так, - відповіла Даша, розуміючи, що питання адресоване їй, оскільки більше в роздягальні нікого не було.

- Я теж. Клас, попрацюємо, - розпливлася в лицемірній посмішці Настя.

У Даші навіть шлунок звело від цієї фрази.

- Тільки спочатку виходь в зал, на сервісі ще достатньо працівників,- констатувала менеджер та покинула роздягальню.

 Ніхто не любив змін у залі. В основному там працювали глухонімі хлопці, з якими не поговориш. Також доводилося вимивати підлогу і дзеркала в туалетах кожні п'ятнадцять хвилин! Ще міняти сміття в треш-бінах, так званих сміттєвих шафках. Нерідко пакети були дуже важкими і з них постійно щось витікало. Ну як щось?! Недопиті коли, фанти, спрайти, упереміж з соусами. Один раз з пакету для сміття стирчав шприц! Чим ці відвідувачі тільки устигають зайнятися?! І це з урахуванням того, що по усьому ресторану понатикані камери. Потім непід'ємний пакет слід доволокти до компактору, де він стисне його раз в двадцять, і так постійно.

 Майбутня перспектива Дашу абсолютно не пригнічувала. Навпаки, за час роботи в залі можна встигнути відрепетирувати декілька діалогів. Адже тебе практично ніхто не помічає! Ходиш, працюєш, прибираєш за відвідувачами, і бурмочеш собі свою роль під ніс. Це у будь-якому разі краще, ніж чути дихання Циперман, що сопе, за твоєю спиною.

 Гордо розпрямивши плечі, Даша відправилася на сервіс, щоб налити собі скляночку кока-коли. До початку зміни залишалося ще декілька хвилин. І тут вона побачила її. Нового менеджера. Крихку дівчину з короткою стрижкою, точеною фігурою і стегнами, що плавно погойдуються. Вона вийшла з кімнати відпочинку, ніби не помічаючи нічого навколо себе, так високо вона тримала голову. Даша трохи не пролила свій напій, задивившись на це ідеальне творіння Всевишнього. «Гарний образ для моєї Офелії, - подумала про себе Дарина, і, хмикнувши, додала, - до того, як героїня з'їде з глузду!»

- Привіт, на зміну виходиш? - новий менеджер зволила кинути свій погляд на Дашу.

  Та, стояла не моргаючи, затиснувши в руці скляночку і розглядаючи красуню, бейджик на грудях якої повідав, що її ім'я "Наталі".

«Ната, Наталя,Наталі,

Давай махнемо на Балі!

Красунь багато на землі,

А я кохаю Наталі!» - заспівав Олежка Винник в голові у Дарини.

- Так. Настя сказала мені виходити в зал, - врешті решт відповіла Даша.

- Добре, виходь, - тільки і промовила новий менеджер, перш ніж відправитися далі у своїх справах.

 Голос у неї такий м'який та ніжній, наче пір'ячко. А талія осина. Так, Даша цінувала справжню красу. Будь-то - жінка, чи чоловік. І красу природи, і рукотворну краси. Як усі творчі люди, вона знаходила прекрасне у всьому і намагалася переймати від харизматичних осіб тільки найкраще.

У кімнаті відпочинку Дарину встигла застати подружка.

- Я чекаю тебе! - вигукнула Женя.

- Ти вже додому підеш, поки я виявлюся на сервісі.

- Що, Церберман відправила тебе на кухню?

 Тільки-но Настю Циперман підвищили, і вона стала поводитися, як справжнє стерво, до неї щільно приклеїлося прізвисько "Церберман". За аналогією з псом Цербером, з грецькій міфології, що охороняв вхід в Царство Мертвих. Коли Настя злилася, щоки її тряслися і горіли, а з рота, здавалося, ось-ось закапає прямо на підлогу слина.