Розділ 13

МАРТА

   Через два дні після візиту до поліції Марті зателефонував слідчий.

— Ми хотіли б, щоб ти приїхала з мамою до відділку.

     Усю дорогу Марта нервувала. Вона не знала, чи це хороші новини. Чи погані. Коли вони зайшли до кабінету, слідчий виглядав значно серьйозніше, ніж під час попередніх зустрічей. На столі лежала відкрита тека.

— Ми перевірили деякі факти.

Марта одразу напружилася.

— І?

Слідчий перегорнув кілька сторінок.

— Софія справді відвідувала вчителя історії приблизно за тиждень до зникнення.

 Марта завмерла.

— Вона приходила до нього сама?

— Так.

— І про що вони говорили?

— За словами вчителя — про історію міста та старі
архіви.

Марта скептично фиркнула.

Слідчий продовжив:

— Також ми підтвердили, що останнім часом він працював з документами, які стосуються району озера.

Марта відчула, як серце почало битися швидше .

— Тобто він брехав?

— Ми такого не стверджували.

— Але ж...

— Ми сказали, що деякі його пояснення не збігаються з фактами.

У кабінеті запала тиша. Мама міцніше стиснула сумочку.

— Що це означає? — запитала вона.

Слідчий кілька секунд мовчав. Потім відповів:

— Це означає, що наразі ми ретельно перевіряємо його можливу роль у цій справі.

Марта ледве стрималася, щоб не сказати: ”Я ж казала“.

Слідчий підсунув до себе теку.

— Але поки що це лише перевірка. У нас немає доказів його причетності до зникнення.

— Поки що, — тихо сказала Марта.

Слідчий подивився на неї.

— Саме тому я хочу попросити тебе дещо зробити.

— Що?

— Припии власне рослідування. Марта мало не розсміялася.. Після всього, що сталося. Після погроз. Після повідомлень. Після скріншота Софії. Вони справді думали, що вона зупиниттся?

— Я подумаю, — сказала вона. І це була неправда.