Пролог

                                                    Дощ не вщухав уже кілька годин. Краплі глухо били
                                           по асфальту, розмиваючи світло ліхтарів у довгі
                                           тремтливі смуги.
                                                   

                                                    Шістнадцятирічна Софія бігла вузькою лісовою
                                           стежкою, раз по раз озираючись через плече. Серце
                                           шалено калатало, а подих перехоплювало від страху.
                                           Вона знала: часу майже не залишилося.
                                       

                                           Тремтячими пальцями Софія дістала телефон.
                                           На екрані мерехтіло кілька пропущених дзвінків від
                                           матері. Вона швидко відкрила чат із найкращою
                                           подругою.
                                           Пальці ковзали по мокрому екрану.
                                           

                                                 " Якщо зі мною щось станеться, шукай правду в
                                                                      будинку біля озера."
                                     

                                           Софія натиснула "Надіслати" і завмерла.
                                           Повідомлення було доставлене.
                                           На мить їй стало легше.

                                           Та раптом за спиною хруснула гілка.
                                           Вона різко обернулася.
                                           Між деревами промайнула темна постать.
                                     

                                           — Ні... - ледве чутно прошепотіла Софія.
                                           Страх скував все тіло.
                                           Телефон вислизнув з рук і впав у мокру траву.
                                           Постать наближалася.
                                           Софія зробила крок назад, потім ще один.
                                           Попереду, крізь завісу дощу, виднілися темні обриси
                                           старого будинку біля озера.
                                           Саме там почалася ця історія.
                                           І саме там була захована правда за яку хтось був
                                           готовий вбити.