Яна як завжди ввечері втомлена повернулася з роботи. Чоловіка вдома не було. У нього робочий день закінчувався пізніше ніж у неї.
Сьогодні жінка хотіла порадувати чоловіка смачною вечерею, тому відразу ж стала до плити готувати.
Через роботу вони вже довгий час не проводили вечори разом. Зазвичай кожен після роботи починав займатися своїми справами. Яна дивилася серіал, а Дмитро перечитував усі випуски газет. Вечеряли також порозінь.
Ось вже через пів години кухню заповнив аромат смаженого м'яса. Залишилося нарізати салат і все буде готово.
Скрипнули вхідні двері. Дмитро повернувся з роботи. Втомлений, він поклав свій шкіряний кейс та повісив поношене пальто.
— Ти вже повернувся? — визирнула з-за кухонних дверей Яна — Сідай, будемо вечеряти.
— Я думав що ми як завжди порозінь будемо їсти.
— Я подумала що було б непогано провести час разом.
— Добре, я не проти.
Чоловік пройшов до столу, а Яна побігла на кухню за стравами: смаженим м’ясом та салатом.
За кілька хвилин все було готово і вечеря почалась.
За вікном почався легенький осінній дощик. Закружляли золоті листочки клену. Вітер подув сильніше і здійняв у повітря невеличкий вихор з піску та листя.
А тим часом вечеря підійшла до кінця і кожен почав займатися своїми справами.
Так і пройшов вечір.