V

   У хвилини суму чи радості вона слухала інструментальні твори. Тож сьогодні їхнім домом тихенько линули ніжні й спокійні мелодії. Вона віддячувала йому за таку турботу і розуміння своїм чистим і вірним почуттям. Цей будиночок був наповненим щастям! Та не тільки цей. Поруч у будиночку для працівників, Лейла залишилась в Алі. Адже ж завтра потрібно провести в дорогу господаря будинку.

А вранці на порозі вже проводжали Емре цілим гуртом. На сніданок приїхали Тамара з Леваном, привезли купу всякої смакоти. Серед усього Аліна любила найбільше чурчхелу, виготовлену ними власноруч.

- Дочко, ми щасливі за тебе! За вас! Хай у цей світ прийдуть діти таких чудових людей! Ми полюбили тебе як і нашого Емре свого часу! Бережи себе, - вона подарувала і пов’язала червону нитку Аліні на руку. – Це від пристріту. Мені так буде спокійніше. І ти не хвилюйся, Емре, ми будемо завжди поруч або на зв’язку.

- Ви мене проводжаєте наче на все літо. Я скоро приїду, бо довго не витримаю. Але дякую, що будете поруч. Мені так спокійніше.

   Він їхав з якоюсь тривогою. Сам не міг зрозуміти, чому? Ніби все мало бути добре. Аліна під надійним наглядом. Поруч друзі. Батькам написав коротке повідомлення: закохався, ми вагітні, хочу одружитися. Отримав таке ж коротке: нарешті! вітаємо, радіємо з тобою!

    Але життя непередбачуване…

  Аліна врешті зупинилася на єдино правильній думці: жити заради дитини, дотримуватися всіх рекомендацій для вагітних. Так швидше плинув час і наближав до наступного приїзду Емре.

   Сьогодні, щоб не сумувати, вирішила відвідати свою знайому українку. Пані Ірина останнього разу якось наполегливо намагалася дізнатися адресу, просила номер телефону Аліни. Це здалося підозрілим і Аліна тоді викрутилася, сказала, що немає стабільної адреси й сама буде навідуватись у гості. А ще додала, що дуже ревнивий наречений і не дозволяє нікому давати свій номер. Це було смішно, але так і домовилися. Не бачилися майже цілий рік. Скучила за своєю мовою. Так хотілося погомоніти своєю рідненькою!

  Алі, як завжди, підвіз її до будинку. Вона натисла кнопку виклику. Господиня не забарилася. На обличчі пані Ірини намалювався спочатку подив, а потім радість.

- Доброго раночку, пані Іро. Як ви поживаєте? Все ніяк не могла до Вас вибратися. Було багато всіляких проблем, - вона намагалася якось виправдати відсутність своїх візитів.

- Я така рада тебе бачити! Мені так потрібно багато тобі повідомити, - тітка радісно її обіймала, а на очах сльози.

- Щось цікаве з рідної України?, - зацікавилася Аліна і попросила Алі занести подарунки, що придбала по дорозі для пані Ірини.

- Так, доню! Твій брат живий!, - від почутого в Аліни вмить попливло все перед очима, у тумані повільно розтануло обличчя Ірини, бруківка, що була під ногами, складала якісь немислимі узори, голоси стали далекими й незрозумілими, а у вухах суцільний щебіт невідомих птахів. Серце стислося в тісний бутон, який не міг ніяк розкритися і від того не стало чим дихати.