Розділ ХХ

   Кожен був під своїм враженням. У кожного свої думки. Але згодом краса святкового міста сплутала всі ці думки, навіяла бажання бути частиною цього свята, без обтяжувальних думок, без минулого і майбутнього. Радіти тут і зараз!

- Алі, ми на місці. Аліна зараз іде, зустрінь. Я тобі довіряю, - він зупинив машину і з кимось розмовляв телефоном. Турецькою. Вона вловила лише декілька слів, одне з них – Алі.

- Ханим, у вас сьогодні чудовий день у SPA. Я надіюсь тобі сподобається!

  А вона все ще сиділа і не могла зібрати себе до купи. Від почутого імені, раптом стало млосно. Він привіз до нього, як і обіцяв? Запитати не вистачало сил, тому знову мовчала.

- Ей, що з тобою? Не вірю, що така як ти, не любить спа-процедури, - його вираз обличчя виказував дике здивування.

- А чому мене не запитав?, - після довгого мовчання.

- Хотів зробити сюрприз, ще один подарунок, - розчаровано промовив.

- Дякую. Тобі вдалося. Я люблю…вірніше любила колись це. Але…чому ти сказав…Алі?

- Це дуже поширене у нас ім’я. Це збіг! Стривай, а якби це був саме той Алі, ти хіба не хотіла б з ним зустрітися?

- Ходімо вже, - і взялася за ручку дверей.

- Ні, я не йду. У мене справи, а тебе зустріне Алі й буде супроводжувати весь день. Я приїду й заберу пізніше.  - вона шокована почутим ім’ям, лише зараз зрозуміла, що разом їм не можна.

- Гаразд. А як ти мене тут записав?

- Це не має ніякого значення. Алі – моя людина. Він про все подбає. Все, що потрібно для процедур, там уже на тебе чекає. Гарного відпочинку, - вона прочитала в його очах багато запитань.

  Помалу стрес вгамувався, вона ще раз подякувала і пішла. А він залишився у роздумах. Можливо поспішив? Адже хотів, щоб вона на процедурах побувала у чоловічих руках, руках - що вміють ніжно обходитись із жіночим тілом. Вона повинна поступово розтопити ненависть до дотику чоловіка. Можливо саме спа допоможе?

  Аліна почувалася виснаженою. Вона любила спа-процедури. Але майже завжди жіночі руки цим займалися. А тут здебільшого чоловіки. Алі був дуже приємним молодим чоловіком, супроводжував її й, здається, всі вважали його тут її охоронцем. Ставилися якось спокійно до цього. Навкруги були жінки, з ними вона спілкувалася англійською, але мало хто розумів. Це додавало загадковості. З часом Аліна і сама повірила у цю гру. Вона ще раз переконалася, яким може бути дбайливим Емре: все, що їй потрібно було для процедур, навіть купальник, білизна – він все завбачливо замовив.

- Ти обрахував мої параметри за допомогою ШІ?, - перше, що запитала, коли сіла в машину.

- Ні, у моїй голові на основі побаченого і відчутого руками, своя обчислювальна машинка, - він жартував, а самому хотілося обійняти це сяюче диво знову.

- Я дуже дякую тобі за цей подарунок. Якщо чесно, то я собі навіть уявити не могла, що колись знову зможу полагодити своє тіло хоч трішки, - її очі світилися ніжністю, вдячність і ще якимось особливим блиском.

- Іди сюди, - він потягнувся до неї й поцілував ще теплу від процедур щоку.

- Скажи, а  у ваших спа працюють самі лише чоловіки, чи інколи трапляються жінки?, - він розсміявся на це її запитання. Миттєва здогадка блокувала її розум. Вона застигла, ніби в невагомості.

- Ти ж не будеш злитись на мене за це?, - його руки завбачливо вже тримали її руки у своїх.

- Отже, ти це зробив навмисне…

- Тобі не сподобалось?

- Ти тепер відповіси мені за таку наругу, - вона навмисне супилась, але очі сміялися.

- І яка ж кара мені передбачається?

- Я ще над цим подумаю, - вони сміялись. Він радів, що вона цей день пережила. По її сяючому вигляду відчув, що вчинив правильно.

А потім вони десь, у відомому лише йому місці, обідали.

- Ти так довіряєш цим господарям? Твої світлини не з’являться ніде?

- Я завжди їду сюди, тут безпечно. Ніколи ще не було проблем. Ми дружимо давно. Тут смачно, спокійно і затишно. У них смачне вино, грузинське. Але ж ти не любиш.

- Не люблю. Але сьогодні… Цього дня могло у мене просто не бути, геть зовсім. І тут дуже гарно, якось по-домашньому. Такі привітні господарі, ніби мама і тато. Тому п’ємо! Тим більше грузинське!, - її очі випромінювали життя.

Після виснажливого спа, витрати енергії на подолання страху чоловічих рук, вона миттєво захмеліла. Емре вперше бачив її такою. І те, що він бачив, йому подобалося.

- Їдемо додому!

- Додому,- як ехо повторила. Чи то гіркий спогад, чи вино, але раптом з очей покотилися сльози.

- Ну от! Знову сльози!

- Ні, я щаслива! Це саме такі сльози. Дивно, але щастя може бути й таким…

- Я радий за тебе! За нас…- промовив турецькою і зовсім тихо.

  Вечірній, сяючий вогнями Стамбул, був ще красивішим. Емре показував їй історичні та сучасні пам’ятки міста, розповідав  про них із захопленням. Зізнався, що щиро полюбив це місто після переїзду. У вільний час вивчав історію і мову. Вона захоплено дивилася на цього чарівного чоловіка і вкотре ловила себе на незрозумілих думках.