Розділ Х

Будинок був дуже гарним. Вона не виказувала свого захоплення, але воно відчувалося у її очах. Аліна добре розумілася на архітектурі і дизайні інтер’єру, це її перша спеціальність. Їй подобався двір з його різноманітністю рослин. Все побачене сколихнуло у ній гарні спогади, а відтак і якийсь натяк на можливе інше життя. Але лише на деяку мить. А потім вона знову закрилася у своїй мушлі, адже розуміла: все це чуже і тимчасове для неї.

Лейла ж була задоволена. Вона водила будинком незнайомку, знайомлячи її з тими, хто тут працював і з ким тепер Аліні потрібно буде часто зустрічатися. Щоб самій було спокійніше, Лейла поселила Аліну у себе в кімнаті. Вони звикли вже одна до одної у лікарні, то ж тепер також їм мало б бути комфортно.

Лейла:

- Емре-бей, рада вітати вас.

- Як у вас справи? Вона вже звикла до нового місця?

- Звикає. Дуже їй подобається у саду порядкувати. Любить квіти, тепер у мене там немає роботи. Не хоче сидіти без діла.. Ніби помаленьку оживає.

- Мовчить?

- Мовчить. А ще я помітила, що вона сторониться будь-кого з чоловіків. А ще…

- Лейло, не замовкай!

- А ще я помітила сьогодні, що вона зацікавлена у тому, щоб подивитися телевізор. Тому підійшла і запропонувала їй пульт. Вона подякувала.

- Як?

- Ну так, по-нашому, ми одна одну розуміємо.

- Це означає, що вона шукає якусь інформацію…Лейло, уважно поспостерігай!

- Я цим займаюсь.

- Гаразд. Телефонуй!

Емре:

- Лейло, як справи? Що нового? З телевізором як?

- Емре-бей, не можу  нічого зрозуміти. Як тільки заходжу – листає канали, не можу потім зрозуміти  де була і що дивилась.

- Гаразд. Все інше нормально?

- Здається…але…потрібно дещо обговорити. Ви маєте на це час?

- Слухаю тебе, - у його голосі вже чути стурбованість.

- Емре бей, я думала все буде дуже просто, але…

- Що?

- Не так все просто. Вона спить неспокійно, це я знала ще з лікарні. І взагалі мало спить. Цієї ночі їй знову щось наснилося, вона кричала, я злякалася, вхопила її за руку, щоб заспокоїлась, як робила це раніше. Але вона проснулася і вжахнулася мене. Злякалися обидві. Її переслідують якісь жахи. А ще…

- Кажи вже, - він втрачав терпіння.

- Я не казала Вам раніше, але ця жінка зазнала багато знущань з боку чоловіка.

- Тобто?-

- Її ґвалтували, - майже пошепки промовила .

- Зрозумів…, - по деякім часі відповів. Він ненавидів понад усе знущання над жінкою. Для нього жінка - істота, яку потрібно любити і берегти .

– Я над цим подумаю!