Розділ 21

 Вона була найцікавішою книгою в світі,

а я не вмів читати. 

- Він тебе поцілував? - закричали одночасно Катя і Аліна, а Соломія тільки прикрила обличчя руками, бо всі, хто сидів в кафе дивились на них. 
- Дякую, дівчата, що тепер всі люди тут знають про те, що хтось мене поцілував, - буркнула дівчина, сховавшись за меню. 
- Та то неважливо. Краще розкажи як це сталось? - горіла від цікавості Аліна. 
Соломія почала свою розповідь, не в силах стишити вигуки дівчат, які ніяк не могли в це повірити. 
- І як ти себе почуваєш? - спитала серйозна Катя. 
- Мені боляче. Він своєю поведінкою заставляє себе почуватись людиною, об яку витирають ноги. Або просто дворняжкою, яку захотів вигнав, а захотів, знов тримаєш біля себе. Я не хочу бути на повідку. Мені так важко було заставити себе не думати про нього. Він ж сам хотів, щоб я зникла з його життя. Тоді чому, коли я це зробила, він бере і ламає мою стіну.

В дівчини потекла самотня сльоза, яку вона швидко витерла. Дівчата сіли ближче до Соломії і міцно її обійняли. 
- Все, посумувала і досить. Зроблю вигляд, що цього ніколи не було, - посміхнувшись, вона стукнула кулаком об стіл. 
- Правильно. Йдемо ще в кіно? - запропонувала Аліна. 
         Дівчата ще довго гуляли, і хоч Соломія посміхалась, жартувала і багато говорила, подруги помічали, що насправді їй сумно. Але вона не хотіла це показувати, тому й вони робили вигляд, що не бачать цього. 
        Коли виходили з кінотеатру, вони побачили Влада, який йшов назустріч. Біля нього була симпатична дівчина, невисокого росту, з світлим волоссям. 
- Це його дівчина? - здивовано спитала Аліна, яка теж його помітила. 
Та не встиг їй ніхто відповісти, як Влад помахав рукою до них і пішов в їх сторону. 
- Привіт, - сказав він всім, а потім подивився на Соломію, - давно приїхала? Я чекав твого дзвінка. Без тебе було не так весело, як могло би бути.
- Недавно приїхала, - вона подивилась на дівчину, яка вчепилась в його руку і з викликом дивилась на Соломію.
- О, це моя сестра, Віка, - представив хлопець.
- Це часом не Рапунцель про яку ти ціле літо говорив? - Влад це почув і закрив рот сестрі рукою, незручно посміхнувшись. 
Дівчата пирснули в кулаки від того, як це мило прозвучало. 
- Як там Паскаль? - спитав він у Соломії, проігноривши питання сестри. 
- Чудово. З ним я ніколи не почувалась самотньою, - посміхнулась дівчину, бо вона справді полюбила цього плюшевого звірка. 
- Я радий. Надіюсь, ми якось зустрінемся і десь погуляємо, якщо ти не проти? - запропонував хлопець, смикнувши рукою, яку вкусила Віка. 
- Так, звичайно. Можна. Ми ж друзі, - одразу розставила все по місцях Соломія. 
- Друзі, так, - якось не дуже впевнено погодився. 
Так як Влад з Вікою спішили, тому швидко попрощались, домовившись, все таки, зустрітись.

         Катя з незрозумілими почуттями вернулась додому. Вона не знала, що думати. Їй було шкода Соломію, а з іншого боку вона хотіла зрозуміти, що не так з її братом, чому він так поступив. 
Він якраз сидів у дворі, читаючи книгу. Катя сіла біля нього, прикрила книжку рукою.
- Я хочу поговорити.
- Про що? - подивився на неї уважно Марк. 
- Чому ти так дивно поводишся із Соломією? 
- Вона вже розказала? - не здивувався хлопець, бо був впевнений, що вони про то будуть говорити.
- Та, але я і сама помічала твою дивну поведінку. Залиши її в спокої, серйозно. Ти до неї так ставився погано, завжди проганяв, ображав. Дівчина ж не може до себе терпіти такого ставлення. Вона вже вирішила, що не хоче цього. Чому тепер ти продовжуєш до неї приставати. А цей поцілунок, що це взагалі таке? - сварила свого брата Катя. 
- Я просто почав розуміти, що вона насправді особлива для мене людина. Вона ніколи не соромилась своїх почуттів і завжди говорила мені про них. Та що там мені, про це, напевне, знали всі.  Я ж не міг відповісти їй взаємністю, бо вона занадто багато займала простору. Я не був готовий. А якщо чесно мені було все одно на неї. Коли вона поїхала, я видихнув з полегшенням і зрадів. Але з кожним днем у всьому почав помічати щось, що нагадувало про неї. І ніяк не міг позбутись тих думок.  Я не можу пояснити, що я відчуваю. Одне знаю точно, я хочу бути поряд. 
- Ніколи б не подумала, що ти можеш таке сказати. Вмієш дивувати. Але мені здається, що ти запізнився, - вона уважно подивилась на нього і похлопала по плечу. 
- Я спробую все виправити, поки вона не попросить зникнути, - він подивився на будиночок на дереві, згадавши їх перший поцілунок там. 
- Думаєш, вийде? - спитала Катя, радіючи, що брат з нею про таке говорить. Ніколи раніше він не ділився своїми думками і переживаннями. Може тому, що вона подруга Соломії. 
- Вийде, вона ж любить мене, - самовпевнено сказав Марк. 
        Катя лише з посмішкою закотила очі, а Марк думав про те, як йому попросити вибачення за той поцілунок.