Розділ 18

     Ти та сама родзинка в найсолодшій та ароматній булочці.

       З самого ранку зустріли Соломію вдома всією компанією. Батьки дівчини, Аліна, Макс, а також Катя. Всі налетіли обнімати її і цілувати. Соломія задумалась про те, що за ці два дні вона отримала обіймів більше, ніж за рік. Потім згадала, що існує таке, що вісім обіймів в день і ти стаєш щасливішим. Вона, напевне, на кілька місяців вперед стала щасливішою. Її забавив цей факт. Цікаво, чи в майбутньому буде ще таке. Дівчина була дуже рада повернутись додому, побачити своїх рідних та друзів, відчути атмосферу їх будинку. А ще їй не терпілось потрапити у свій будиночок на дереві. Міні-вечірка, яку вони влаштували в честь приїзду Соломії тривала недовго, так як дівчина була втомлена і хотіла відпочити після польоту. Домовившись про зустріч наступного дня, Аліна, Макс та Катя попрямували до вхідних дверей.

- Катю, - зупинила її мама Соломії.

- Слухаю, - обернулась дівчина.

- Я запрошувала твоїх батьків сьогодні на вечерю, але не казала годину. То якраз скажеш, щоб приходили на 20:00. Ти також приходь з Марком, - Соломія, почувши його ім’я застигла й подумала, що потрібно мамі розказати про те, що вона не хоче його бачити.

- О, звичайно передам і прийду. А от Марк сьогодні планує кудись їхати з друзями, тому точно не прийде, - сказала вона, не дивлячись на Соломію, - тоді до вечора.

Соломія втомлено сіла на диван, де до неї підсіла мама і обняла її, поцілувавши в голову.

- Нарешті ти вдома, з нами, - з радістю в голосі, говорила жінка.

- Я теж рада, - взяла свою маму за руку, - обов’язково було сьогодні запрошувати наших сусідів?

- Ти проти? – прозвучало здивовано.

- Та ні, просто хочеться лежати в ліжку і нічого не робити, - насправді в неї просто не було сил і бажання спілкуватись з людьми. Хоча, новина про те, що Марка точно не буде, принесла їй полегшення і радість.

- Зараз гарно відпочинеш, поспиш і ввечері будуть сили на гостей. А зараз йди в кімнату, - вона її ще раз поцілувала, після чого дівчина пішла нагору.

        Увійшовши у свою кімнату, вона щасливо посміхнулась, дістала зі свого рюкзака плюшевого Паскаля, того, що ще перед виїздом подарив їй Влад і пригнула з ним на своє ліжко, закутавшись в плед, закривши очі від втоми. Раптово вона відкрила знову очі і глянула в сторону смітника, там було пусто. Ні блокнота, ні фото, які вона викидала перед виїздом. Спочатку вона перелякалась, де воно могло подітись, а потім зрозуміла, що, скоріше всього, мама викинула. А це на краще, не буде спокуси забрати їх назад. Їй вже не потрібна та фотографія. Знову закрила очі і провалилась у солодкий сон.

        Вечір настав аж занадто швидко, проте, дівчина себе дійсно почувала чудово. Так, ніби повністю відновилась. Почала готуватись до вечері, одягнула легеньке плаття на бретельках, домашні пухнасті тапочки, підкрасила лише вії та пшикнулась свіжими духами. Почула, як задзвонив дзвінок у двері та побігла відкривати двері. Проте, мама її випередила. Прийшли батьки Каті і Марка.

- Добрий вечір, - чемно привіталась Соломія.

- Як ми тебе давно не бачили, ти стала ще красивіша, - говорила Валерія, сплеснувши у руки, - правда? – звернулась вона до свого чоловіка.

- Так, правда, - погодився він, - з приїздом тебе.

- Дякую, а де Катя? Вона ж казала, що прийде, - поцікавилась дівчина.

- Вона трішки пізніше прийде.

        Вони пройшли у вітальню, де був накритий стіл на 7 людей. Як тільки вони сіли, у двері знову подзвонили. Цього разу Соломі сказала, що відкриє сама, що й пішла робити. За дверима на неї чекав сюрприз, не сказати, що приємний. Прийшли Катя, а за нею стояв Марк, який одразу ж почав дивитись на Соломію, не сказавши ні слова. Дівчина й сама не могла нічого вимовити, але потім швидко взяла себе в руки.

- Привіт, - впевнено привіталась й трішки відійшла, щоб пропустити їх в дім.

Марк пом’явся біля дверей, але так нічого не відповівши, зайшов всередину.

- Не звертай уваги, він якийсь дивний сьогодні, -  помахала головою Катя.

- Ти ж казала, що він з друзями їде кудись, - не дуже раділа тому, що прийдеться цілий вечір сидіти в його компанії.

- Я так думала, але коли я вже хотіла виходити, він сказав, що теж іде, бо «мене ж запрошували», - останні слова вона перекривила, стараючись імітувати голос свого брата.

- Дійсно дивно, - заглянула Соломія за двері на вулицю, чи більше нікого нема.

       Мама, коли побачила Марка, одразу зраділа і сказала, що вони не очікували, що він прийде. Вона доставила на стіл ще один набір посуди.

Так, що лишався все одно один лишній.

- Ще хтось буде? – спитала мама Марка.

- Так, прийде…- не встиг тато Соломії відповісти, як у двері знову подзвонили.

       Соломія підскочила і, підстрибуючи, побігла відкривати. Всі, хто сиділи за столом почули незнайомий приємний голос. Катя переглянулась зі своїм братом, помітивши, що він теж не розуміє, хто це. І ось, Соломія заходить у вітальню, тримаючи під лікоть високого хлопця, з короткою стрижкою, широкими бровами, які йому дуже личили та в білосніжній сорочці.

- Мамо, тато, я вам розказувала про нього. Познайомтеся, це Вадим, - вона представила у відповідь кожного, хто сидів за столом, коротко розповівши хто є хто.

         Дійшовши до Марка, вона зробила маленьку, майже непомітну паузу й представила його просто Марком. Сусід дивився на них і не розумів, хто це взагалі такий. Це її хлопець, чи друг, чи знайомий. Чому вона не пояснила, хто він для неї. Невже так швидко забула про нього. Такі думки крутились в його голові, відколи вони тільки зайшли у кімнату. Особливу увагу він звернув, де дівчина тримала свою руку. Вирішив зупинитись думати про це, хто він такий, переконавши себе, що тепер, якщо Соломія має хлопця, до нього точно не буде лізти. Та ця думка не так сильно порадувала, як він надіявся.