Розділ 3.

- Мія, на вихідні нічого не плануй, ми їдемо відпочивати, - почувся голос мами, яка готовила сніданок.

 - Чого так раптом? – здивувалась дівчина.

-  Давно вже нікуди не їздили, а треба проводити час із сім’єю, - мама Соломії поставила перед нею тарілку з омлетом.

- Ок, буду знати, - почула і зразу забулася за то.

- Коли будете починати вчитись разом з Марком? – спиталась в неї мама, на що дівчина тільки здихнула.

- Сказав, що напише, - перспектива проводити цілий тиждень з Марком в одній кімнаті, поки він буде її вчити - це було як щастя з неба. Ото їй гарну ідею Аліна подала.

- Такий розумний хлопець. А який гарний виріс. Напевне, від дівчат відбою нема. Шкода, що ви ніяк не можете найти спільну мову, - якось сумно подивилась на Соломію.

- Ой, мам. Дякую за сніданок, - дівчина встала зі стола і пішла до виходу.

       Вийшла на вулицю і побачила якраз як її сусід сідав в машину. Він звернув на неї увагу, кинувши погляд. Мія з широкою посмішкою помахала йому. Через вікно він показав свій телефон і вже за секунду її телефон в руках засвітився, сповіщаючи про повідомлення.

 «Сьогодні в 6 годині в тебе».

        Вона підняла голову, але машина вже від’їхала. І хіба не можна це було сказати в реальності, а не писати повідомлення. Коли він вже почне її помічати.

        Відсидівши на парах, після них в неї була зустріч на рахунок конкурсу «Міс і Містер університет». Вона прийшла туди трішки із запізненням, вже всі були присутні. Голова профбюро Світлана, яка займалась організацією розмахувала руками під час розмови.

- Цього року це має бути ідеальний конкурс. Ми придумали багато класних ідей, які точно всім сподобаються. Сьогодні ми відберемо пари для повільного танцю, а також розкажемо як саме буде проходити сам конкурс.

        Всі зашуміли, так як їм вже не терпілось дізнатись. Соломія подивилась на своїх конкурентів і помітила, що знайома тільки з однією дівчиною з них всіх. А інших просто інколи бачила, і то не була впевнена в тому. Пам’ять в неї на людей не дуже добра. Вона скорше запам’ятає імена всіх героїв улюблених серіалів і книжок, ніж реальних людей.

- І так, - продовжувала говорити Світлана, - у нас в програмі буде три танця, танець дівчат, хлопців і парний. Обіцяємо, це буде жарко. Вас будуть навчати хореографи, про це ми вже домовились. Звичайно, ще буде потрібно показати свій талант.

- А якщо хтось немає таланту? – викрикнув якийсь хлопець.

- Знайдете, - строго сказав хлопець, який також допомагав з організацією.

- Далі вікторина, все таки ви повинні бути не тільки красиві, але і розумні.

- Чого про це ніхто не попередив? – спитала, надувши губи брюнетка, в якої напевне спідниця була коротша за труси.

- Не бійся, по тобі і так видно, що розумом природа тебе обділила, - розсміявся той самий хлопець, що питав про талант.

- Що сказав? Я тобі зараз..,- і вона, взявши свою сумочку вже підійшла до нього з бажанням стукнути, але Світлана так голосно рявкнула, що всі зразу замовкли.

- ТИХО! Або слухаєте далі, або провалюйте.

Брюнетка сіла на своє місце, гнівно зиркаючи на хлопця, який її образив. Він з насмішкою на неї дивився. Але стало дуже тихо і всі знову були готові слухати.

- Ми вже домовились з деякими магазинами про ваш одяг, вони будуть поставляти нам наряди. Ну вибирати вже їх будете ви самі. Звичайно, з нашою допомогою. Репетиції розпочнуться вже з наступного тижня. А цього тижня ми влаштовуємо вам фотосесію, щоб розрекламувати конкурс і показати всім учасників, тобто вас. Всі деталі надішлю на пошту кожному.

- Фотосесія нью? – подав голос світловолосий хлопець, який сидів позаду всіх.

Світлана просто закотила очі, а Тарас, який стояв біля неї і помагав, усміхнувся.

- Це буде секрет. Але ви точно будете здивовані, - подав він голос, - а зараз вибираємо партнерів для танцю. Щоб було чесно, дівчата витягатимуть імена хлопців з ким будуть танцювати.

- Головне, щоб не з тим придурком, - прошипіла брюнетка, яка ще досі дулась і подивилась в сторону хлопця, який пожартував про її розум.

        Соломія посміхнулась, її забавляло це все і було цікаво спостерігати за ними. Тарас підходив до кожної з маленькою скринькою, де лежали складені листочки. Мія витягала друга і їй попався якийсь Влад, вона прочитала в голос ім’я, оглядаючи всіх і зупинилась поглядом на блондині, який сидів позаду всіх і тепер хитро посміхався до дівчини, підморгнувши. Підняв руку, махнувши. Вона посміхнулась у відповідь. За нею витягала листок та брюнетка, яка називалась Даша. Вона прочитала всім «Данило», і на це ім’я піднявся той хлопець, який її зачіпав.

- Ніііі, тільки не ти. Я ж не витримаю з ним в одній парі. Хто хоче помінятись? Може ти? – повернула вона голову, звертаючись до Соломії.

- Не вийде, вона моя, - Соля навіть не встигла нічого відповісти, як на її плече положив руку блондин і це сказав.

- Мінятись не можна, -  подав голос Тарас.

- Нікуди ти від мене не дінешся, - засміявся Данило, забавляючись виразом обличчя Даші, яке аж почервоніло від злості.

- Всі вже мають пару? – задала питання Світлана, на яке не потребувала відповіді, бо й сама все бачила, - а тепер можете бути вільні. Чекаю в п’ятницю на фотосесії.

Соломія підняла свою сумку, поспішила на вихід. За нею одразу прив’язався її партнер.

- Так як ми тепер разом, не думаєш, що не помішало би більше дізнатись одне про одного.

- Можна, - щиро посміхнулась і уважно подивилась на його обличчя, помічаючи майже сині очі, такі темні вони були і одну ямочку на щічці, яку добре було видно зараз.

- Роздивилась? – Соломія одразу відвела погляд, а потім все таки подивилась йому в очі і весело промовила.

- Ага, - від чого хлопець розсміявся, бо вже був подумав, що вона засоромилась.

- Дай свій номер, якось наберу, - запропонував Влад.