Розділ 1.

- Соня моя, вставай, - дівчина почула голос своєї мами і примружила очі, коли та відкрила щільно закриті штори.

- Мам, ще трошки, - сонно прохрипіла дівчина, яка ніяк не могла проснутись.

- З такими темпами ти точно запізнишся на пари, а сьогодні ти сама говорила, що для тебе важливий день.

Соломія миттєво піднялась з ліжка, схопилась за голову, пальцями пригладжуючи своє світле волосся.

- Точно, відбір на конкурс, - позіхнула дівчина і, все таки, заставила себе встати з ліжка.

        Мія попрямувала у ванну кімнату, щоб привести себе у порядок. Під час чищення зубів, вона уважно подивилась на своє відображення. У дзеркалі на неї дивилась ще поки сонна, але красива дівчина. Натуральна блондинка, волосся якої досягало аж до талії, ідеально рівне, в хорошому стані. Сірі очі, майже прозорі, настільки вони були світлі. В міру пухлі губи ідеально вписувались до всього. Коротка рожева піжама з котиками ледве прикривала спортивну худеньку фігуру, якій могли б позаздрити багато дівчат.

        Соломія навчалась в університеті на першому курсі. Тільки недавно розпочався другий семестр навчання. Зима віддала свої права теплій весні. Якраз ця пора року була улюбленою для дівчини. В неї ніби відкривалось друге дихання до життя, хоча вона  точно не могла пожалітись на втому від всього, що її оточує. А сьогодні в її навчальному закладі проводився відбір на конкурс «Міс і Містер університету». Соломія не могла пройти повз такої події, так як завжди активно брала участь у всіх заходах і конкурсах, про які тільки знала. Вона була досить популярною особистістю в університеті, її любили одногрупники, викладачі та і просто люди, які її знали. А ті, хто не знав, то неодмінно проводжали поглядом, коли дівчина проходила повз. Адже таке шикарне волосся і зовнішність, яким наділила її природа, не могло не привертати уваги до себе.

         Дівчина довго стояла у своїй гардеробній, переглядаючи, який наряд обрати на відбір. Весь одяг був акуратно розвішаний і поскладений по кольорах, так як вона любила порядок в такому. Очі зачепились за бежеве плаття, яке колись для неї купила її мама в подарок. Вирішила спробувати, так як ще не випадало нагоди кудись надягнути його. Плаття ідеально лягло по фігурі, підкреслюючи всі вигідні сторони. До нього дівчина підібрала туфлі на шпильці. Сьогодні як не як треба покорити своїм виглядом суддів, які будуть вибирати, хто буде брати участь в конкурсі, а хто ні. Своє волосся вона злегка накрутила внизу і мінімально нафарбувалась, виділивши свої сірі очі. Задоволена собою, вона виглянула у вікно, побачила як біля машини стоїть її сусід, розмовляючи по телефону. Вона посміхалась, розглядаючи його, а потім швидко, схопивши свою сумочку, побігла вниз сходами, щоб швидше опинитись на вулиці. Пробігаючи повз кухню, вона прокричала до мами, яка якраз ставила тости з джемом, щоб Соломія поснідала.

- Мам, не можу поїсти, бо спішу, мушу бігти, побажай мені удачі.

- Та куди так летиш, ще ж є час, - кинула в спину їй мама, але та вже не чула, так як була на вулиці.

        Дівчина як тільки вийшла за двері, широко посміхнулась і попрямувала до свого сусіда. Це був високий, широкоплечий, в міру спортивний хлопець. Йому виповнилось вже 21 рік. А ще недавно вона його пам’ятає таким маленьким. Зачіска так і не змінилась з дитинства, залишаючись в творчому безпорядку на голові. Але це його тільки ще більше робило привабливим. Одягнутий він був просто в чорне худі і чорні джинси. Соломії здавалось, що в нього взагалі нічого яскравішого нема, бо майже завжди бачила його лише в чорному. Він окинув її своїм темним поглядом, припиняючи розмову.

- Марк, привіт, - милим голосом прощебетала дівчина, - може разом поїдемо до університету на твоїй машині?

- Якщо не помиляюсь ти маєш свою власну машину, я зараз не маю часу на тебе. Тому це якось без мене, - хлопець ледве мазнув на неї поглядом.

- Я поки ще боюсь сама їздити на ній, - дійсно машину Соломії подарили недавно на її 18 років, але практики водіння в неї майже не було, тому дівчина не ризикувала поки далеко кудись їздити.

- Тоді пішачком, нічим не можу допомогти, - а сам в голові подумав, що для чого надівати такі височезні шпильки до університету. Смішно було б подивитись наскільки б далеко вона дійшла на них.

- Угу, - зморщила ніс дівчина і обернулась від нього, щоб викликати таксі.

         Її звичайно це трішки образило, але вона вже привикла до такого його нейтрального ставлення в її сторону. Все таки вона його знала ще з того часу як тільки його сім’я переїхала в будинок навпроти. І, напевне, починаючи з того часу вона все більше розуміла як сильно він їй подобається. Та все це було не взаємно, бо він ніколи не помічав її почуттів, або просто дуже вміло робив вигляд, що не помічає. Адже таку увагу до своєї особистості важко не помітити. Ще будучи дитиною, Соломія старалась подружитись з цим хлопчиком, який навіть не давав шанс на дружбу. Проте, їх сім’ї настільки добре спілкувались, що вони часто проводили час разом, їздячи на відпочинок або просто зустрічались на вечерю у вихідні. Діти росли, симпатія дівчини збільшувалась, але все це було дарма. Бо він навіть не помічав Мію, просто був вимушений  проводити час в її компанії. Та чим старшим він ставав, тим частіше лишався вдома, замість того, щоб піти кудись, де буде Соломія. Але і тут йому не дуже пощастило, так як у них двох були спільні друзі, які часто збирались в одну компанію. Соломія щиро надіялась, що Марк її, все таки, помітить і теж відчує до неї симпатію і любов. Тому не покидала шансів цього добитись. От і зараз, коли він їй відмовив в такому простому проханні, вона згадала історію з дитинства.

         Це було, коли Соломії виповнилось 10 років, а Марку вже 13. Він вже впевнено катався на велосипеді, за чим дуже любила спостерігати дівчинка. Вона захотіла так само летіти з горки на цьому транспорті, розкинувши руки, як часто це робив хлопець. Влітку вона попросила батьків купити їй велосипед. Вони спочатку не хотіли, але Соломія твердила, що «подивіться, як Марк катається, йому дозволяють, а чому мені не можна?». Батькам нічого не лишалось, як купити їй те, чого вона так сильно бажала і навчити її їздити.