139. Спляча Красуня в Кімнаті Без Сну

Це була найтихіша кімната в будиночку. Ні музики, ні голосів. Лише м’яке серцебиття, що відлунювало, ніби хтось ніжно тримав світ за руку. Усе тут було приглушене: світло — як світанок крізь фіранки, повітря — мов ковдра, а час — як дихання, яке не поспішає.

Посеред кімнати — ліжко, накрите прозорим покривалом, наче зробленим із снів. На ньому — вона.
Спляча Красуня.
Але вона не спала.

Її очі були розплющені. Спокійні. Вона лежала, мов чекала — не принца, не порятунку, а моменту. І коли діти ступили в кімнату, вона підвелася.

— Я вже не сплю, — сказала вона. Голос її був схожий на листопадовий ранок: тихий, але ясний. — Бо живу не в сні. А в безсонні, яке народжує питання.

На стіні висіла табличка:
«Спляча Красуня в Кімнаті Без Сну»
«Прокинуті — ті, хто не боїться питати»

Діти мовчали, слухаючи її, ніби боялися злякати цю нову, незвичну версію знайомої казки.

— Ви думаєте, я прокинулася від поцілунку? — усміхнулась Красуня. — Ні. Я прокинулася, коли перестала чекати, коли перестала боятися питати, коли подорослішала настільки, щоб зрозуміти себе.

На підлозі лежав пазл — з безлічі дрібних частинок. Деякі були мрії, деякі — страхи, деякі — бажання, які колись вона боялась навіть називати.

— У сні я губила свої мрії. Бо спала в очікуванні чужих рішень. Але тепер я хочу зібрати те, що справді моє. Допоможете?

Діти навколо стали поруч. Хтось подав шматочок «подорожі до моря», хтось — «не боятись помилятись», ще хтось — «я хочу малювати, навіть якщо це криво».
Красуня взяла кожну частинку — й пазл ожив.

— Тепер я знаю, ким хочу бути, — сказала вона. — Не героїнею сну. А собою.

Вона вийшла з-під покривала й дістала маленькі ключики. Кожен був особливим: один із рослинкою, інший — із зірочкою, ще інший — із напівзатертим написом.

— Це ключі від дверей до себе, — мовила вона. — Їх можна загубити. Але ніколи — назавжди. Тепер вони у вас.

І коли діти взяли свої ключики, стіна позаду раптом зашелестіла — і розчинилась, мов фіранка. За нею — вихід. Той самий, якого вони не могли знайти весь цей час. Але зараз він був простий. Як відповідь, яку вже готові почути.