Будиночок Безладу

129. Валентинка для Сонця

Ця кімната була поштовим відділенням... для емоцій. У повітрі — конверти, листівки, сердечка на пружинках. І на всьому — блискітки. Багато.

За стосами листів метушилась пташка з обвислим хвостиком і сумкою через крило.

— Я — Пташка-Кур’єр Любові! І ми маємо проблему: Сонце не отримує валентинок. Люди думають, що воно і так щасливе!

На табличці:

«Валентинка для Сонця»
«Любов — не очевидність. Її треба говорити»

Діти отримали завдання: створити валентинку. Але не будь-яку. А щиру. Не “Дякую, що світло”, а щось... глибше.

Марко написав:

“Сонце, навіть коли тебе не видно — я знаю, що ти є. Це вже любов.”

Соломія додала:

“Ти нагадуєш мені, що світло можна дарувати й у дощ.”

Пташка розтанула від зворушення.

На прощання кожен отримав по крихітному світлячку — як доказ того, що любов бачить навіть Сонце.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше