Будиночок Безладу

128. Окуляри, що Показують Інакше

У центрі кімнати висіли окуляри. Багато. Різні оправи — дерев’яні, скляні, зроблені зі слів або листя. А за високим пюпітром сиділа Мудра Совка-Оптикеса — у мантлі й з пензлем замість пера.

— Ці окуляри не змінюють зір. Вони змінюють кути, — прошепотіла вона. — Надягнеш — і побачиш те, що зазвичай проминаєш.

На табличці:

«Окуляри, що Показують Інакше»
«Не все, що здається, є. І не все, що є — здається»

Марко надягнув окуляри — і побачив, як звичайний стілець... хвилюється, що скрипить. Підлога вибачається за холод. А вікно соромиться, що в ньому не зірки.

Соломія побачила, що тінь, яку вона завжди вважала лячною, — це просто спогад, який загубив світло.

— Як повернутись до звичайного? — запитала вона.

— А навіщо? — відповіла Совка. — Звичайне — це завжди тимчасове.

На виході дітям дали по лінзі.

Маркові: “Твій погляд формує світ. Не жмурся.”
Соломії: “Вдивляйся довше — і побачиш доброту навіть у камінці.”

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше