82. Підлога, Яка Малює Настрій

Наступна кімната не мала дверей. Лише арку. А за нею — світло.
Таке, що ніби розчиняло тіні, але не лякало.

Марко з Соломією переступили поріг — і одразу відчули під ногами щось м’яке, тепле, живе.

Підлога — не просто покриття. Вона дихала. Вона… малювала.

Кожен їхній крок залишав за собою слід — але не брудний, а емоційний. Там, де Соломія ступала обережно, з’являлись сині хвилі з тонкими візерунками — ніби відчуття «непевна цікавість».
Марко залишав позаду себе палаючі лінії, що стрибали, змінювали форму, блискали — «всередині кортить, але поки що тримаюсь».

— Вона… малює нас? — прошепотала Соломія.

— Мабуть, те, що ми зараз відчуваємо, — відповів Марко, дивлячись, як із-під його ніг виникає хмара, схожа на кентавра зі скейтбордом.

Кімната була порожня — на перший погляд. Але підлога створювала світ. Не фізичний, а внутрішній.

Навколо них проступали пейзажі. Там, де Соломія подумала про бабусю, з’явилось віконце з геранню. Де Марко згадав свій старий велосипед — виросла доріжка зі звуком дзвінка.

— Це не просто кімната, — сказав хтось поруч.

З тіні виступила постать. Напівпрозора, в пальто, повністю зробленому з мазків пензля.

— Я — Настромаляр. Я не бачу вас, як люди. Я бачу ваші кольори, форми, напруження ліній. І ця кімната — моє полотно. Але ви — художники.

— І що, усе, що ми відчуваємо… з’являється тут? — запитала Соломія.

— Так. І навіть те, що ви приховали. Але ця підлога не викриває. Вона підтримує. Вона дає побачити, що всередині не порожньо, навіть якщо здається інакше.

Марко ступив назад — і під ним виникла весела рибка з крилами.

— Це що, я? — спитав він.

— Можливо. А можливо — твоя думка про себе, яку ти не наважився подумати.

Діти пробули там довше, ніж звикли. Коли вони виходили, підлога зібрала їхні кольори в мозаїку. І подарувала їм маленькі шматочки — по одному.

— Це шматочок твоїх відчуттів. Якщо колись не знатимеш, що відчуваєш — доторкнись до нього. Він нагадає.

— А далі? — запитав Марко.

— Театр, — відповіла Соломія. — Але не для всіх. А лише для одного.