81. Кімната з Тостером Передбачень

Наступні двері пахли… сніданком. І ще трохи долею.

Табличка над ними блищала масляною патьокою, а на ній — текст, надрукований тостовим шрифтом:
«Кімната з Тостером Передбачень»
І допис:
«Ніколи не ігноруй хрустке пророцтво»

— Хм, хрумка магія? — припустив Марко.
— А якщо там пророкують тільки страви? — усміхнулась Соломія.

Усередині все було наче затишна кухня мандрівного чарівника.
Полички з джемом, банки з написами «Хвилинка» і «Вчорашній ранок», чайник, що шепотів пісні, і посеред кімнати — масивний тостер на чотири слоти. Величний. Сріблястий. І, здається, трохи гордовитий.

На ньому — табличка:
«Тостер Пророцтв. Не тисни кнопку, якщо не готовий до правди».

— Цікаво, чи правда приходить з варенням, — прошепотала Соломія.

Поруч сидів котячий кухар у фартушку. Він заварював чай і муркотів.

— Привіт. Я — Шквар Пампушкін, вартовий сніданкової долі. Сьогодні Тостер трохи… у настрої. Скаже вам, що треба, але не те, що хочеться.

Марко поклав скибку хліба. Клац.

Після легкого блиску тост вилетів у повітря і приземлився на тарілку, де вже чекала записка:

«Сьогодні ти скажеш “так” тому, чого боїшся. І це буде смішно. Але важливо.»

— М-м-м… інтригуюче, — протягнув Марко. — Може, я скажу “так” броколі?

— А може — танцю з єнотом, — пожартувала Соломія і вставила свою скибку.

Тост вилетів — і на ньому був напис, не на папірці, а прямо на скоринці:
«Не спіши вирішувати. Іноді відповідь приходить із джемом».

Вони озирнулись — усі баночки з джемом почали ледь світитися. Один із них відкрився сам, і з нього повільно вилізла ложка… з усмішкою.

— Ви дали Тостеру те, що він любить найбільше — цікавість, — сказав Шквар. — А він, у свою чергу, залишить вам дещо.

На полиці з’явились два тостики. Маленькі, магнітні. Їх можна було приклеїти на серце. І щойно ти сумніваєшся — вони теплішали.

— Сніданок для душі, — прошепотала Соломія.

— Ідеальний початок чогось невідомого, — додав Марко.

Вони вийшли з кімнати з тостами в кишенях і сміхом у животах.

А попереду — підлога, яка чекає, щоб намалювати їхній настрій.