73. Балет Ложок і Вилок

Після дощової пошти діти чекали чогось... сухого.
Але нова табличка на дверях кричала:
«Балет Ложок і Вилок. Не входити голодними!»

— Це мені вже подобається, — сказав Марко. — Артистичне і з натяком на вечерю.

У кімнаті — сцена. Завіса. Глядацька зала, де сиділи… каструлі, сковорідки й чайники з біноклями.

— Починаємо за… скільки? — прошепотіла Соломія.

— За… коли хтось врятує постановку! — вигукнула режисерка — креманка в чорному береті.

— Що сталося?

— Усі ложки хочуть танцювати сольні партії. А вилки вимагають модерн! Ніхто не хоче бути фоном. І ще ложка для салату ображена, бо її назвали "не драматичною".

Марко підійшов до ложок.
— Ну, ви ж команда. Балет — це гармонія.

— Гармонія? Я маю бути зіркою! — ложка для йогурту зробила пірует і зачепила виделку.

— А я, між іншим, класична виделка! З чотирма зубцями дисципліни! — обурилась вона.

Почалася словесна каша. А потім каша буквально з’явилась. Кімната вирішила підкинути трохи символізму — в повітрі запахло манкою.

— Стоп! — крикнула Соломія. — А що, якщо ми змішаємо жанри? Танець з ложками і з виделками!
Вилково-ложковий джаз-балет!

Настала тиша. Потім одна виделка обережно сказала:
— А можна з кастаньєтами?

— І в головній партії… ложка для соусу! — додав Марко.

— Я…? — розчулилась та. — Нарешті моє життя має сенс!

І шоу почалось. Ложки танцювали в стилі "м'яка хвиля". Виделки — "струнко-швидко-грізно". А ложка для соусу плавно кружляла, поливаючи світлою радістю.

Зала в каструлях аплодувала ополониками. Сковорідки кидали бутони петрушки.

— Браво! — кричала креманка-режисерка. — Це був танець розуміння!

На прощання діти отримали ложку й вилку — чарівні. Вони завжди опинялись у найтеплішій тарілці.

— Далі що? — запитав Марко.

— Дзеркала. Але такі… навпаки. — відповіла Соломія і повела його до нових дверей, де все вже відбивалось неправильно.