66. Сніговик Джері і Кімната Талого Настрою

Після повітряного гойдання Марко і Соломія, ледве торкнувшись щойно повернутої підлоги, опинились перед… дуже прохолодними дверима.

На табличці, вкритій інієм, було написано:

"Кімната Талого Настрою. Сніговики не плачуть — вони просто трохи тануть."

— Хмм, щось мені вже хочеться шарфик, — похитався Марко.

— А мені — обійняти когось, кому холодно всередині, — сказала Соломія.

Вони ступили всередину — і одразу потрапили до зимової казки:

• сніг на підлозі виблискував, наче цукрова пудра,
   
• в повітрі літали сніжинки, які шепотіли: "все буде добре…",
   
• а посеред кімнати стояв… Сніговик Джері — пухкий, у береті і з шарфиком кольору апельсинової радості.
   

Але Джері сумував.

— Привіт… — сказав він. — Сьогодні мій настрій трохи… підтанув.

— Що сталося? — спитала Соломія.

— Я люблю зиму… а тут усі хочуть лише літа, тепла і пляжів! Я… почуваюся зайвим. Як крижинка в борщі.

Виявилося, що Сніговик Джері мав дар: він міг змінювати атмосферу в кімнаті залежно від настрою.
А сьогодні він відчував себе самотньо, тож сніг падав трохи повільніше, а сніжинки були тихими.

— А якщо ми зробимо… Фестиваль Настроїв? — вигукнув Марко.

— Так! — підтримала Соломія. — Кожен покаже, який у нього настрій — і разом ми зробимо цілу веселу бурю емоцій!

І почалося:

• Гноми створили “Гірку Щастя” — із снігу й обіймашок.
   
• Кіт у Кедах приніс “Какао для Тих, Хто Трохи Танув”.
   
• А Баба Яга танцювала снігову румбу в калошах зі сніжок.
   

Сніговик Джері повеселішав — настільки, що сніжинки стали кольоровими,
а з його носа-зморкви вилетіла блискуча веселка.

На завершення Джері вручив Маркові й Соломії “Лідерку Настрою” — чарівну крижинку, яка світиться, коли хтось поряд потребує підтримки.

"Навіть найхолодніше серце хоче трохи тепла. І трохи глінтвейну для душі. Але без алкоголю!"

І, зігріті щастям і апельсиновим шарфиком Джері, діти вирушили далі —
бо в Будиночку Безладу навіть сніг іноді сміється.