60. Фіолетовий Велосипед Часу

Після морозного пікніка з Ведмедем Пломбіром Марко і Соломія опинилися у коридорі, де панувала тиша.
Але не звична бібліотечна — це була тиша… очікування.

Посеред кімнати стояв велосипед — старенький, але чарівно блискучий.
Фіолетова рама, мідні ручки, сріблясті дзвіночки, і табличка на кермі:

"Не керуй. Просто мрій."

— Цей велосипед… дивиться на нас, — прошепотіла Соломія.

— І, здається, хоче нас покатати, — додав Марко, вже сідаючи на сидіння.

Щойно вони вмостилися, велосипед легко хитнувся — і світ навколо поплив.

🌟 В одну мить вони опинилися у кімнаті, де ще тільки будувався Будиночок Безладу.
Гноми сперечались через розмір дверей для мишей, а Баба Яга красила підлогу мітлою.

🕰️ Потім — у день, коли Курочка вперше спекла мафіни, що сяяли, як монети.
Вони побачили самих себе — ще здивованих і розгублених.

🎠 А далі — те, що ще не сталось.
Кімнати, які тільки народяться, герої, яких ще не вигадали.
Світ, що постійно росте з кожної дитячої уяви.

— Це що, машина часу? — здивувалась Соломія.

— Це… велосипед казок, — прошепотів голос. Можливо, сам Будиночок.

Коли вони повернулися, велосипед залишив їм по маленькому брелоку:

"Кожна пригода — це рух. І кожна мрія — дорога."

І поки велосипед стиха дзеленькав на місці, наче підморгував,
діти вже чули нові звуки з сусідніх дверей.

Бо попереду було ще стільки кімнат, героїв і безладу —
а колесо казок ніколи не зупиняється.