50. Літо і Зимові Гойдалки

Після крижаного квесту з Пороро Марко і Соломія вирішили трохи зігрітися.
І якраз побачили ще одну кімнату з вивіскою:

"Літня Оаза. Заходь зі сміхом!"

Діти зацікавлено відкрили двері — і потрапили в зал, наповнений теплим вітром, запахом квітів і яскравим світлом.
Серед оранжевих гамаками, пальм і лавандових полів літала легка фігурка у жовтій сукні — це було Літо.

— Привіт, сонячні шукачі пригод! — заспівало Літо, махаючи вінком із ромашок. — Я створила для вас сюрприз — Зимові Гойдалки!

— Зимові? Улітку? — здивувався Марко.

— Саме так! — засміялося Літо. — Це гойдалки, які підносять тебе так високо, що ти торкаєшся справжніх снігових хмар!

І справді: у центрі кімнати стояли гойдалки, підвішені до неба, яке блищало сніжинками й м’яким снігом.

Діти і мешканці Будиночка один за одним підлітали на гойдалках:

• Білосніжка літала разом із золотим яблуком у руці.
   
• Вовк розмахував шарфом, сміючись від захвату.
   
• Курочка Літл Ред Хенн намагалась балансувати з кошиком мафінів.
   

Кожен зліт гойдалок супроводжувався короткою зимовою ілюзією:

• падали срібні сніжинки,
   
• відчувалась легка прохолода,
   
• а в повітрі звучали дзвіночки зими.
   

Але магія тривала лише доти, доки серце залишалося радісним — варто було зажуритися, і сніг миттєво танув.

Тому всі стрибали, сміялися, вигадували кумедні завдання на гойдалках:

• Хто пролетить найвище?
   
• Хто зловить сніжинку язиком?
   
• Хто складе найсмішніший вірш на льоту?
   

На завершення свята Літо вручило Маркові і Соломії маленькі гойдалки-браслети:

"Літай високо, навіть коли навкруги — зима."

І, з усмішками до вух і серцями, повними тепла і снігових чудес,
діти вирушили далі — знаючи, що в Будиночку Безладу магія ніколи не закінчується.