45. Лускунчик і Парад Іграшок

Після пригод із чарівним пилком Марко і Соломія навіть не встигли як слід витрусити блискітки зі своїх кишень,
як почули дзвін барабанів і веселий маршовий ритм.

Вони швидко побігли на звук і опинилися у великій, яскраво прикрашеній залі.
Там, на маленькому п’єдесталі, стояв сам Лускунчик — у пишній військовій уніформі, із шаблею на боці і гордою поставою.

Навколо нього шикувалися сотні іграшок:

• солдатики в блискучих мундирчиках,
   
• танцюючі ведмедики,
   
• музичні коробочки, що самі відкривалися й грали мелодії.
   

— Вітаю вас! — голосно промовив Лускунчик. — Ви якраз вчасно! Ми готуємо Великий Парад Іграшок!

— Ух ти! — захоплено вигукнула Соломія. — А можна допомогти?

— Звісно! — кивнув Лускунчик. — Але є одна проблема... Іграшки трохи... надто самостійні!

Виявилося, що:

• солдатики хотіли влаштувати турнір замість маршу,
   
• ведмедики — провести солодкий ярмарок,
   
• музичні коробочки влаштували справжній диско-вечір прямо на місці шикування.
   

Будиночок Безладу вже почав тихенько вібрувати від усієї цієї святкової метушні.

Тоді Марко запропонував:

— Нехай кожна група іграшок представить свій номер у Параді Свята! Тоді всі будуть задоволені!

І почалося:

• Солдатики маршували із синхронними трюками.
   
• Ведмедики роздавали печиво у формі сердечок.
   
• Музичні коробочки влаштували справжнє світлове шоу з танцями.
   

Лускунчик вів парад на величезному дерев'яному коні, а Будиночок Безладу танцював разом із ними, миготячи вогниками в кожному вікні.

На завершення свята Лускунчик урочисто вручив Маркові і Соломії медальки:

"Орден Дружньої Команди" — за те, що допомогли об'єднати всіх у справжньому параді радості!

І під звуки веселого маршу діти рушили далі — де на них чекали ще дивовижні пригоди.