43. Пітер П’ятачок і Забута Листівка

Після смачних (і трохи божевільних) експериментів на болотній кухні Марко і Соломія вирішили знайти щось спокійніше.
І зовсім скоро натрапили на стареньку скриню біля дверей з написом:

"Скарб Забутих Бажань"

— Скарб бажань? — здивовано перепитала Соломія. — Цікаво, що там може бути?

Вони обережно відкрили скриню — і звідти вилетіла купа старих листівок, обгорілих країв, золотистих конвертів і кольорових стрічок.
І прямо на них із скрині вистрибнув...
Пітер П’ятачок — маленький, рожевий, усміхнений і трішечки розгублений.

— Ой, вибачте! — вигукнув він, чухаючи за вушком. — Я шукаю свою загублену листівку!

— Листівку? — перепитав Марко.

— Так! — серйозно кивнув П’ятачок. — Це була чарівна листівка. Вона виконує бажання того, хто її знайде... тільки інколи трохи по-своєму.

Марко і Соломія погодилися допомогти.

Вони почали розгрібати листівки і розглядати побажання:

• "Хочу стати великим" — супроводжувалося листівкою, яка розтягувалась як гумка.
   
• "Хочу багато друзів" — вивергала паперових зайчиків, що стрибали по кімнаті.
   
• "Хочу стати невидимим" — і конверт одразу зникав у повітрі!
   

Нарешті вони знайшли листівку Пітер П’ятачка: маленьку, рожеву, з написом "Бажаю залишатися завжди хоробрим".

— Оце вона! — зрадів П’ятачок, обіймаючи її.

Щойно він доторкнувся до листівки, навколо нього закружляли золоті іскорки, а його вушка піднялися ще вище.

— Тепер я завжди пам’ятатиму, що хоробрість — це не відсутність страху, а дія, навіть коли страшно, — посміхнувся Пітер.

На знак вдячності Пітер П’ятачок подарував Маркові і Соломії маленькі листівки-браслети:

"Пам’ятай своє серце — і воно завжди підкаже дорогу."

І діти, ніжно обійнявши свого нового друга, вирушили далі — адже Будиночок Безладу зберігав ще багато маленьких і великих мрій!