36. Підлога-Лабіринт і Маленький Принц

Після Балу Без Черевика Марко і Соломія ще довго сміялися, згадуючи, як танцював Вовк у тапках із дзвіночками.
Аж ось перед ними виникла нова табличка:

"Тільки вперед, якщо не боїшся зробити зайвий крок!"

— Це точно щось цікаве, — захоплено прошепотіла Соломія.

Вони відчинили двері й потрапили у незвичайну кімнату.

Підлога під їхніми ногами почала повільно рухатися:
плитки зміщувались, стежки заплутувались, а деякі шматочки взагалі зникали!
Кімната стала живим лабіринтом.

На середині цього безладу стояв... Маленький Принц.
У золотій накидці, з легкою посмішкою на обличчі і трояндою в руці.

— Привіт, шукачі пригод! — привітався він. — Я шукаю правильний шлях через цей дивний лабіринт. Але тут кожен крок важливий!

— Як це працює? — здивовано запитав Марко.

Маленький Принц пояснив:

— Якщо зробиш крок з поспіхом — доріжка може зникнути. Якщо зробиш крок із серцем — плитка під тобою засяє і покаже шлях.

Марко і Соломія спробували:
спочатку бігли навмання — і ледве не опинилися у стіні.
А потім зупинилися, глибоко вдихнули, пригадали всі свої добрі пригоди — і обережно, уважно зробили перші кроки.

І сталося диво:
під їхніми ногами плитки почали світитися теплим золотим світлом!

Разом із Маленьким Принцом вони обирали правильні стежки:

• Де потрібно було допомогти заблукалому пішаку.
   
• Де варто було врятувати плюшевого ведмедика з пастки.
   
• Де просто потрібно було посміхнутися дзеркалу на стіні.
   

Нарешті вони дійшли до центру лабіринту — де стояв старий компас, який світився теплим сяйвом.

Маленький Принц подарував Маркові і Соломії маленькі кулончики-компаси:

"Йди за серцем — і знайдеш дорогу навіть у найбільшому безладі."

І, обійнявшись на прощання, Маленький Принц рушив далі шукати нові світи, а Марко і Соломія вирушили до нових казкових пригод!