32. Пітер Пен і Загублена Тінь

Після веселого печивного безладу Марко і Соломія почули дивний шелест у коридорі.
Ніби хтось легенько бігав туди-сюди… але нікого не було видно!

— То хто ж це так носиться? — здивовано спитав Марко.

І тут із-за рогу буквально влетів… Пітер Пен!
У своєму зеленому капелюшку з пір’їнкою, із запиленими черевиками і дуже стурбованим виглядом.

— Ой, привіт! Ви випадково не бачили мою тінь? — вигукнув Пітер, зупиняючись на місці.

— Тінь? — перепитала Соломія. — Як можна загубити тінь?

— Дуже просто! — серйозно відповів Пітер Пен. — У Будиночку Безладу тіні живуть своїм життям. Моя втекла — і тепер бешкетує у всіх кімнатах!

Тут же щось темне пролетіло над їхніми головами, зачепивши книжкову полицю.
Виявилося, що тінь Пітера:

• перевертала меблі,
   
• плутала шнурки мешканців,
   
• і підкидала капелюхи на люстри!
   

Діти разом із Пітером Пеном вирушили на полювання за тінню.

Щоб її зловити, треба було:

• Вигадувати веселі загадки (бо тінь любила кмітливість).
   
• Співати улюблені пісеньки Пітера (бо тінь пританцьовувала на веселу музику).
   
• І не забувати підморгувати кожного разу, коли вона намагалася втекти.
   

Погоня була веселою і динамічною:

• Курочка Літл Ред Хенн отримала нову зачіску від тіні (пір'їнка на вухо).
   
• Кіт у Кедах отримав мітлу, приклеєну до спини.
   
• А гноми влаштували цілий оркестр на пересувних книжкових полицях.
   

Нарешті тінь здалася: вона розреготалася над витівками дітей і сама прилетіла назад до Пітера.

— Бачите, — засміявся Пітер Пен, — навіть тіні не можуть встояти перед веселощами!

На знак вдячності він подарував Маркові і Соломії маленькі світлячкові кулони:

"Світити навіть у найтемніший хаос."

І, махнувши їм рукою та підморгнувши, Пітер полетів далі — бо нові пригоди чекали його за кожним кутом.

А Марко і Соломія теж вирушили вперед — Будиночок Безладу не давав нудьгувати ні на хвилину!