24. Чайник, що Співає Опери

Після спокійного дня медитацій Марко і Соломія думали, що вже ніщо не зможе їх здивувати.
Аж раптом десь неподалік пролунав потужний голос:

— Ла-ла-лаааааа! Ооооооо! Карме-е-ен!!!

Підлога завібрувала, штори затанцювали, а навіть книжки на полицях почали підспівувати своїми сторінками.

— Що це було?! — здивувався Марко, вхопившись за стіну.

— Це точно не каченя-філософ, — засміялася Соломія.

Вони поспішили на звук і натрапили на величезну кухню.
А там, на плиті, стояв старенький, але дуже гордий чайник із золотими ручками.
І він... співав!

— Вітаю вас, молоді меломани! — дзвінко вигукнув Чайник. — Я — Маестро Ча-Ля-Форте, перший чайник-оперний співак у цьому домі!

— Чайник, що співає опери... — Марко трусонув головою. — Ну, тепер я бачив усе.

Чайник розповів, що його зачарували чарівні ноти, і тепер щоразу, коли вода закипає, він виконує арії з найкращих опер світу.

Спочатку це було весело.
Але з часом:

• Гноми не могли спати від "Кармен" опівночі.
   
• Русалка плутала нотки з бульбашками у своєму басейні.
   
• Вовк одного разу прокинувся і пішов співати у ванну замість душу.
   

Будиночок був на межі безсонної революції.

— Треба знайти рішення! — вирішила Соломія.

Вони запропонували Чайнику влаштувати спеціальні Чайно-Оперові Концерти,
які проводились би за розкладом — уранці і ввечері.

Увесь день Чайник міг тихо гріти воду,
а на концертах — співати на повну голосисту душу!

Чайник урочисто погодився і навіть взяв Марка і Соломію у "Почесну Лігу Слухачів".

На згадку він подарував їм маленькі ложечки, що могли дзвеніти музичні акорди при розмішуванні чаю.

І з новим веселим настроєм діти вирушили далі — адже залишалась ще одна остання пригода у Будиночку Безладу!