21. Вікно Мильних Бульбашок

Після солодких пиріжків і теплої пічки Марко і Соломія вирушили далі коридором, що вів до великої світлої кімнати.

Скрипнули двері — і діти потрапили у простір, де у повітрі плавали сотні, тисячі мильних бульбашок!

Вони мерехтіли всіма кольорами веселки:
деякі були маленькі, як краплі дощу, інші — величезні, завбільшки з м’яч.

Посеред кімнати стояло чарівне вікно — старе, дерев'яне, прикрашене різьбленням.
Саме з нього безперестанку вилітали бульбашки.

А біля вікна стояла Літня Пані у капелюшку з квітами.

— Вітаю вас! — привітно всміхнулася вона. — Ви потрапили до кімнати Передбачень!

— Передбачень? — здивувався Марко. — Через бульбашки?

— Так! — підморгнула Пані. — У кожній бульбашці ховається маленький кадр майбутнього.

Соломія захоплено зловила найбільшу бульбашку і побачила всередині себе... як вона їде на гігантській піці вулицями міста!

Марко впіймав іншу бульбашку і побачив, як він будує найвищу у світі вежу з книжок.

— Але чому тут так багато бульбашок? — запитала Соломія.

Пані пояснила:

— Будиночок Безладу трохи розпереживався, і тепер постійно фантазує про те, що може трапитися! Потрібно допомогти йому трохи заспокоїтися.

Марко запропонував:

— А давайте проведемо "Бульбашковий Карнавал"!
Нехай усі мешканці будинку загадають найкращі мрії — і тоді Будиночок перестане хвилюватися!

І почалося велике свято:

• Гноми ловили бульбашки з мріями про нові пироги.
   
• Вовк — про чемпіонат із борщу.
   
• Баба Яга — про гонки на роликах у Парижі.
   

Коли остання велика бульбашка з мрією злетіла до стелі, Будиночок нарешті затих і задоволено захитався від щастя.

На згадку про пригоди Літня Пані подарувала дітям чарівні миловарні палички:
"Здуй бульбашку — загадай бажання!"

І Марко та Соломія вирушили далі — туди, де на них чекали ще дивніші кімнати.