19. Лисиця та Кімната Дзеркал

Марко і Соломія, весело обговорюючи, як Червона Шапочка рятувала Бабу Ягу,
завернули у вузький блискучий коридор, що вів до нової кімнати.

На дверях висів напис:
"Заблукаєш — знайдеш себе!"

— Це що, квест? — запитав Марко, аж підстрибуючи від цікавості.

Вони обережно увійшли і опинилися у справжньому лабіринті дзеркал!
Всюди — відблиски, примарні силуети, викривлені зображення.

— Ого! — захопилася Соломія. — Тут можна заблукати навіть на місці!

Та раптом з-за одного з дзеркал вибігла Лисиця — та сама, хитра і чарівна.
Тільки виглядала вона розгубленою і трохи засмученою.

— Рятуйте! — вигукнула Лисиця. — Я загубила себе!

— Як це? — здивувався Марко.

Лисиця розповіла:
вона увійшла в кімнату дзеркал, щоб помилуватися собою,
але дзеркала почали показувати її у тисячах різних образів:

• Ділова Лисиця в окулярах,
   
• Лисиця-спортсменка у кросівках,
   
• Лисиця-мандрівниця з рюкзаком...
   

— І тепер я не знаю, хто я насправді! — зітхнула вона, крутячи хвостом.

Марко і Соломія замислилися.

Тоді Соломія запропонувала:

— Можливо, ти — не одна з цих версій, а всі разом? Просто ти можеш бути різною залежно від настрою!

Щоб допомогти Лисиці, діти створили Дзеркальну Галерею:

• кожне дзеркало підписали маленькими табличками: "Розумна", "Весела", "Смілива", "Добра".
   
• в центрі поставили велике дзеркало без викривлень з написом:
  "Ти — чудова така, яка є!"
   

Коли Лисиця подивилася в це дзеркало, вона радісно посміхнулася:

— Справді! Я можу бути собою різною, і це прекрасно!

На знак подяки Лисиця подарувала дітям маленькі медальйони у формі дзеркал,
які завжди відбивали тільки найкраще у їхніх серцях.

І знову, з теплом і новою мудрістю, Марко і Соломія вирушили до наступної кімнати пригод.