4. Шкаралуповий Театр

Після пригод із золотими мафінами Марко і Соломія вирішили трохи перепочити.
Вони сіли на м’який диван у кутку кухні й ледве встигли розгорнути мішечок блискіток від Курочки Ряби, як почули:

— Пііі-пііі-пііі!

З-під столу вискочило маленьке Курча у блискучому капелюшку й, стрибаючи на одній лапці, оголосило:

— Увага-увага! Відкривається Великий Шкаралуповий Театр!

За ним із шафи почали вибігати...
Миші в шкарпетках.
Каченята з паперовими коронами.
Навіть один торт у каструлі примудрився "бігати" завдяки магії Будиночка.

Курча мало не впало від хвилювання.
— Хто буде глядачем? Хто буде актором? Хто буде режисером? Хто буде... головним героєм?!

Марко і Соломія із захопленням погодилися допомогти. Але проблема була очевидна:
усі герої казки тільки пищали, крякали й квакали. Жодних справжніх слів.

— Так спектаклю не вийде! — засмутилось Курча, притискаючи до грудей свою крихітну програмку.

Тоді Соломія вигадала план:

— А давай зробимо виставу-імпровізацію!
Кожен глядач сам буде придумувати, що відбувається на сцені.

Курча спочатку задумалося, а потім закукурікало від щастя.

І почалося!

На сцені каченя махало крилами, і глядачі вигадували:
— Це чарівний дракон!
Миша перекочувалась по сцені — і всі сміялися:
— Це принцеса, яка загубила туфельку!

Торт у каструлі викликав фурор: його проголосили найкращим актором "за відвагу і кремову начинку".

Наприкінці вистави Курча вручило кожному учаснику нагороду:
"Золотий Пір’ячковий Оскар" — маленьке блискуче перо на ниточці.

Марко і Соломія аплодували разом з усіма.
Будиночок знову здригнувся від сміху і задоволення.

А Курча щасливо крутилось навколо, шепочучи:

— Мрії справджуються, якщо трохи пофантазувати!