2. Газетний Детектив

Після борщового фестивалю Марко і Соломія рушили далі темним коридором Будиночка.

Тут пахло старими книжками, чорнилом і... малиновим варенням?

Вони заглянули в наступну кімнату — і мало не впали від сміху.

Посеред затишного кабінету, у величезному кріслі-качалці сидів Ведмідь.
Він тримав перед носом величезну газету, яка була розгорнута... немов у дзеркалі!
Усі літери виглядали навпаки: не перевернуті догори ногами, а саме віддзеркалені, як у чарівному склі.

І — серйозно — Ведмідь уважно щось там читав, бубонячи собі під ніс.

— Еее... привіт! — несміливо сказав Марко. — Тобі допомогти?

— Тссс! — зашипів Ведмідь, не відриваючись від газети. — Я на сліді!

— На сліді чого? — здивувалася Соломія.

Ведмідь опустив газету (і випадково наступив на неї лапою).

— Зникли пиріжки з варенням! П’ятнадцять штук! Я веду розслідування!

Марко нахилився і глянув на газету.
Він ледь стримав сміх: усі слова там були перевернуті, як у дзеркалі!
Головна новина виглядала ось так:

"!ИЛКИНЗ ИКЖІРІП ?ИЛКЕТВ ИНІФАМ"

— Ееее, Ведмедю, — обережно мовив Марко, — може, ти читаєш газету з дзеркальним відображенням?

Ведмідь здивовано нахилив голову.
Перевернув газету перед собою правильним боком — і його очі миттю збільшилися вдвічі.

— Ой, точно! — вигукнув він. — Тут же написано: "МАФІНИ ВТЕКЛИ? ПИРІЖКИ ЗНИКЛИ!"
Виявляється, пиріжки самі втекли до сусідньої кімнати на репетицію "Фестивалю Тістечок"!

— І пиріжки, і мафіни... — підсумувала Соломія. — Оце буде вечірка!

Ведмідь засміявся — гучно, глибоко й по-ведмежому, так, що полиці в кутку аж задрижали.

— Дякую вам, молоді детективи! Без вас я б ще до ранку сидів догори дригом... у дзеркалі!

На згадку він подарував дітям власноруч зроблений значок:
"Почесний Слідопит Будиночка Безладу".

А Марко і Соломія вирушили далі — за веселими звуками, що лунали з глибин казкового дому.