Я поправив краватку. І приготувався до засідання ради засновників нашої клініки. Сьогодні вирішується доля завідуючого кардіологічним відділенням, і при думці, що ця посада перепаде мені я не стримав легкої посмішки.
Почувши дзвінкий перестук високих підборів, я машинально обернувся, і усмішка сповзла з обличчя. До мене наближалася Марина Майстренко.
Чорт!
Її світле, коротко стрижене волосся ефектно обрамляло дещо незграбне обличчя, а лукавий погляд не віщував нічого доброго. Вона впевнено крокувала коридором, і мені спала на думку думка про левицю, яка запримітила здобич. У мене не було ні найменшого сумніву в тому, що здобич - саме я.
- Маринко, як приємно знову бачити тебе, - розспівуючи вимовив я, хоча останні півтора року я старанно ухилявся від її дзвінків, повідомлень і запрошень.
- Я б залюбки в це повірила, якби мені тільки не довелося залишити свою практику в обласній лікарні заради того, щоб "випадково" натрапити на тебе, - заперечила вона.
- Ти повернулася в Ірпінь? - сторопів я.
- Саме так. Тато пожертвував гроші на будівництво нового кардіологічного відділення - за моєю наводкою - і рада погодилася з його пропозицією найняти мене, щоб курирувати роботу відділення. Я щойно завершила подібний проєкт у Харкові, а тато дуже хотів, щоб я повернулася додому. Здається, ми з тобою працюватимемо разом у найближчому майбутньому, - додала Марина. - Тож тепер я новий член ради власників! Хіба не чудово?
Я ледве втримався, аби не закотити очі до стелі. Гроші Майстренків всюди, вони причетні до всього, що відбувається в місті. І авжеж не могли пройти повз такої клініки як наша.
А ще я пригадав розмову, як авідбулась всього півгодини тому з колегою:
- З нетерпінням чекаю початку засідання, хоча я зазвичай ніколи такого не кажу.
- Притримай свій ентузіазм, поки не почуєш, що скаже новий член правління. Можливо, у неї є власні міркування щодо кардіологічного відділення, - сказав мені наш венеролог.
- У неї? Я ще не зустрічав жінки, яку мені не вдалося б схилити на свій бік, - сказав я. Я не хотів, щоб доктор Бушман побачив у мені хоч краплю сумніву чи невпевненості. Ким би не був новий член правління, я упираюсь.
Бушман розсміявся і поплескав мене по спині.
- Радий це чути. Дивись тільки, щоб після твоїх схилянь не опинився у мене на прийомі.
Ми посміялись. А тепер я переві погляд на Марину. Виглядала вона дорого. І абсолютно не привабливо для мене.
- Радий чути, що рада взяла людину з твоєю кваліфікацією. - я розумів, що йому необхідно взяти себе в руки й увімкнути всю свою чарівність.
- Думаю, тепер, коли я працюватиму тут, у нас з'явиться шанс краще пізнати одне одного. І відновити те, на чому ми зупинилися.
Я знав, що не можу просто взяти і сказати "ні", але й знову зв'язатися з Мариною я теж не міг.
- Боюся, про це не може бути й мови.
- Чому? У лікарні немає правил, що забороняють особисті стосунки між співробітниками, - сказала вона, підморгнувши мені. - Я перевіряла.
- Справа не в правилах, Марино. Я заручений, - сказав я, - і я б не хотів, щоб моя наречена все неправильно зрозуміла…
Що я мелю? Шлюб це те, від чого я тікав, як від вонгю.
#60 в Жіночий роман
#159 в Любовні романи
#77 в Сучасний любовний роман
фіктивні стосунки, сильна героїня, від байдужості до кохання
Відредаговано: 07.07.2024