Розділ 6

Адам

— Ну що там? — питає Алекс, коли з'являюсь у вітальні. 

— Їдемо до Савіна. Треба вправити йому мозок, — кажу твердо. 

Брат не перечить. Він і сам розуміє, що батько Аліси вчинив неправильно. Коли я дізнався, що він її вдарив, виникло бажання одразу до нього поїхати, але, трохи охолонувши, вирішив спочатку дівчину побачити.

Побачив. І не лише її, але й сліди від пальців її батечка. Мудака сраного!

— Як тобі Аліса? — питає Алекс, поки їдемо по шосе. 

— Що саме тебе цікавить? 

— Ну… чи виправдала вона твої сподівання. Все-таки дружиною твоєю стане, — усміхається брат. 

— Виправдала, — кажу коротко.

При згадці про цю дівчину всередині все скручується тугим вузлом. Я пам'ятаю, як побачив її вперше чотири роки тому. Вона якраз в універ вступила і такою щасливою була. Роздивлявся тоді її фото і не вірив, що це дівчисько моєю дружиною стане. 

Аліса мене не розчарувала. Не люблю затурканих і зляканих дівчаток. Такому, як я, сильна жінка потрібна. Поки що Аліса все робить правильно. Намагається чинити опір, і виглядає це доволі мило. Хоча розуміє, що це безрезультатно. 

Вона —  моя, і тут немає інших варіантів.

— Потріпає вона тобі мізки, — хмикає Алекс. — Дівчина-то з характером. Хоча сьогодні такою вбитою була… Її родичі ще ті мудаки. 

— Хіба ми кращі? — питаю. — Вони продали її як ляльку, а ми купили. 

— Ну так це ж угода, — випалює Алекс. — Савін мав повне право відмовитись продавати доньку. Але ж це його гроші, та й немалі. Хоча що тут казати, наш татко не кращим був, — злиться. — Залишив нам купу боргів і наречену на додачу. 

— Давай не будемо про нього. Сам знаєш, що про мертвих треба добре говорити або ніяк, — кажу твердо.

— Знаю, — бурчить. — Слухай, а коли плануєш весілля зіграти? Нам треба додому повертатися. 

— Щонайбільше тиждень — і нас розпишуть, — відповідаю. — Усе має бути офіційно і ніяких шлюбних договорів. 

— Отже, в Аліси є ще тиждень свободи, — хороший настрій брата повертається. — Треба буде їй про це сказати. 

Ми замовкаємо тоді, коли автомобіль зупиняється перед воротами маєтку Савіна. Охоронець розгублено розглядає номери, але ворота таки відчиняє. 

— Думаю, татко вже здогадався, що ти це так не залишиш, — хмикає Алекс, коли залишаємо салон. 

— Це йому мало допоможе, — кажу, і разом йдемо до входу в будинок. Охорона залишається на вулиці. Не думаю, що цей чоловік настільки безстрашний, щоб нападати на мене. 

Двері нам відчиняє жінка, дуже схожа на Алісу. Очі, ніс, підборіддя. Розумію, що це її мама.

— Адаме, а що сталося? — доволі правдоподібно дивується. — Аліса поїхала від нас десь годину тому, а то і більше.

— Я знаю, — кажу стримано. — Мені потрібен її батько.

— Проходьте, — відступає, даючи нам змогу потрапити всередину. — Якісь проблеми з Алісою? Вона дівчина з характером, але якщо її приструнити — проблем не буде.

— Приструнити? — перепитую. — Це як? Бити її? Карати?

— Ну…

— Адаме, чому ти тут? — до нас виходить батько Аліси, і я втрачаю інтерес до її матері. — Проблеми з Алісою?

— Та ні. З нею жодних проблем, — відповідаю і наближаюсь до нього. Чоловік подає мені руку і сподівається, що я її потисну, але робити цього я не буду. — А ось з вами проблеми є.

— Які? Я ж виконав усі умови! — хмуриться. — Це через те, що Аліса в клуб поїхала? Так я вже поговорив з нею про це. 

— Настільки добре поговорили, що тепер у неї синець на пів обличчя? — роздратовано питаю.

— Ну так… інколи треба ставити мозок на місце, — схоже, Савін починає розуміти справжню причину мого візиту сюди. 

— А давайте я вам мозок на місце вставлю, щоб знали, що мою жінку бити не можна, — хапаю його за поли піджака і штовхаю на диван. — Дуже шкода, що бити вас не можна. Надто низько це. Все-таки ми майже родичі. Але я можу інакше вчинити. Скажімо, забрати у вас деякі активи. Як дивитесь на це? 

Савін змінюється в обличчі. Дивиться на мене поглядом зляканого, загнаного в кут звіра, і розуміє, що облажався. 

— Якщо забереш у мене хоч одну гривню, я заберу назад Алісу! — вирішує мене налякати.

— Помрій! — відштовхую його, і той падає просто на диван. — Я свою частину угоди виконаю. Ми з Алісою одружимось. Але ви більше ніколи її не побачите. 

Залишаю будинок зі стійким бажанням спалити його до біса. Цей мерзотник не має права називатись батьком. Цієї миті мені Аліси дуже шкода. Навіть думати не хочу, яким було її життя до зустрічі зі мною. 

Тепер все буде інакше. Я покажу їй, що може бути інакше. 

Хочу, щоб вона мені довіряла, хоча й розумію, що це дуже довгий шлях. Від ненависті до чогось значно глибшого.

Після розмови з Савіним додому не повертаюсь. Сьогодні ще багато справ, тому спочатку їду на зустріч. Дорогою туди набираю Олену і питаю, чи обідала Аліса. Коли чую, що ні, накриває роздратування.