Буденний жах
6
Розділ шостий
Минуло два тижні від останнього моменту.
-Маєте дивовижний колір очей, юна панно.
-Ви не жартуєте, чоловіче?
-Жах, як жахаюче звучить "чоловіче". Так, наче мені так багато.
-Як вже є.
-Ну так.
-То ти серйозно?
-Чесно-чесно. Темно зелені очі, які частково перериваються з блакитною водою. Виглядає надзвичайно.
-Досить мене соромити.
-Я ж правду сказав.
-Чудово, що ти чесний, але іноді не все варто озвучувати.
-Я не знав, як же так. Хмм, я знаю, як загладити свою провину! Ходімо на прогулянку?
-Вже можна?
-Так! Ну, звісно, під моїм пильним наглядом, і тримаючись за мене.
-Та це вже зрозуміло. А нас сварити не будуть?
-Я говорив з лікарем. Він дозволив.
-Ура, ура, ура!
На вулиці.
-Як же тут чудово! - викрикнула я піднімючи одну руку вгору, до неба, а іншою тримаючись за хлопця.
-Звісно. - усміхнувся він.
-Хочу морозиво.
-Іншим разом, ще не можна.
-Шкода. А я тааак хотіла морозива.
-Не тисни на жалість.
-Та що ти, я й не думала про таке!
-Так-так. Навіть не думала.
-Еге ж.
Ось так ще трішки погуляли. Тай усе, вечір, сни, зірочки.
#533 в Молодіжна проза
#767 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.01.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
