5

Розділ п'ятий 

Я прокинулася.
Біля мене, на стільці, дрімав той білявий хлопець. Я себе надто незручно почуваю. Чому він так зі мною панькається? Хто я йому така? Я не заслуговую стільки уваги. Нічого не розумію.

Знову заснула.

-Катря, сонько, прокидайся.
-Ммм? Женя?
-Раночку, моя нещасна. Як ти тут?
-Та таке, не дуже погано. Відпочиваю від реального світу. 
-Довго плануєш відпочивати?
-Та, напевне ще трохи таки доведеться.
-Як тобі твій..
-Що?
-Не що, а хто. Я про Крістофа.
-Христофа?
-Христофа. 
-Це хто?
-Лікар твій.
-Я його не бачила.
-Ти серйозно!? Він такий крутий. Чорнявий такий. Не бачила?
-Ти в мене чорнявий, більше мені ніхто такий не потрібен.
-О, а як тобі той білявий?
-Як його звати?
-Спершу скажи, як він тобі?
-Спершу ім'я.
-Не скажу.
-Ну і чому?
-Бо ти не знаєш.
-Незнання не звільняє від відповідальності.
-Знання теж, тому не скажу.
-Ти совість маєш? Над хворою знушатися.. не соромно, га?
-Ти казала, що на відпочинку. Тому все ок.
-Окей, проїхали. Ти чому не на заняттях?
-У суботу?
-А, ой, я загубила відлік часу. Де мій телефон?
-Тобі не можна зараз ним користуватися.
-Тоді книжку мені принеси.
-Хто тобі її читати буде?
-Я сама.
-Так не піде.
-Тоді ти.
-Так теж.
-То хай той блондин почитає. До речі, де він?
-У нього кілька справ з'явилося.
-Пречудово. 
-В сенсі?
-Він тут сидить цілими днями, життя не бачить. Я йому вже сто разів говорила, щоб він не винив себе, але йому однаково не доходить.
-Він хороший хлопець. Добрий. Турботливий.
-Та, як раз для тебе.
-Мені Алі вистачає.
-А Алефтині тебе?
-Не починай.
-Та добре-добре, не моя це справа.
-Ось і добре. То що ти тут?
-За тобою скучила, братику. Давно тебе не бачила.
-Я теж. - мій любий братик обійняв мене покалічену, але радісну. - Мама ніяк не може тебе бадьорою застати, ти весь час сплюхаєш, це що таке?
-Відновлення організму, юначе. Біологію вчи, ти ж хотів кудись у цю сферу, забув?
-Так-так, не починай. Я надио швидко виріс, а за тебе, моя назавжди маленька сестричко, я взагалі мовчу.
-Мовчи-мовчи. Не треба мені нагадувати, що я скоро у твоєму віці буду, а потім і в маминому.
-Мовчу-мовчу.
-Молодець.
-Я зараз до Алі, а ти чекай свого білявого. Гарантую, він через трохи буде тут.
-Угу, чекаю недочекаюсь.
-Дочекаєшся. Ну все, папа, мені пора.
-Кажи Алефтині, щоб приходила до мене колись.
-Вона була, але ти проспала. Такий шанс втратила.
-Я все ще чекатиму її. І маму теж. І скажи їй, хай не хвилюється, все окей.
-Так-так. Бувай Катрю. - тимчасово прощальні обійми з майже дорослим братиком минули успішно.

Миттєвий сон охопив мою свідомість.