4

Розділ четвертий

Промені сонця у моїх очах.

-Раночку, принцесо!
-Доброго ранку, принце.
-Ура, ти таки назвала мене так, хахах.
-Це не я, це ти застосував якийсь психологічний лайфхак, щоб задовольнити себе.
-Як все по поличках лаконічно розклала. І взагалі, ти звідки про це довідалась? 
-Секрет, принце, секрет.
-А це як було?
-Ось так.
-А, ну так.
-Так-так. 
-Еге. Як ти?
-Говорити можу, уявляєш?
-Бачу, чую, відчуваю, це краще.
-Ось як. А ти як?
-Бачити можу, уявляєш?
-Так. Я також.
-І як тобі?
-Неймовірно.
-Теж так гадаю.
-Як твій день народження минув?
-Чудово.
-Розповісиш?
-А ти хочеш?
-Якщо запитую, то так.
-Ну, тоді слухай.
-Слухаю.
-Сидів на цьому стільчику, спостерігав за сплячою красунею..
-Таки красунею. Так-так. Еге ж. Вибач, що перебила, продовжуй.
-Так ось, спостерігав за сплячою красунею. Вона марила. Спочатку я почав хвилюватись і хотів вжа кликати лікаря, але потім заспокоївся. Це був хороший сон. Вона час від часу когось кликала. Наче Остін. Колись вжила "білявий юначе". Було дуже цікаво споглядати. У кінці сну вона пробурмотіла щось ніби "не покидай мене!" Не знаю, до кого вона зверталася, але тоді я взяв її руку і вона відчула якесь полегшення. Вона дуже міцно ухватилася. Не думав, що вона у такому стані така сильна. Але далі спокійно спала. Все, я завершив, можеш дихати. Хахах.
-Цікаво.
-Отож. Хороший був вечір.
-Можливо, вона мала на увазі Остіна, того що її улюблений книжковий герой.
-Хто зна.
-Еге. І це все? Чому ти не провів круто день народження?
-Мені вистачило. 
-Та все ж, день вже минув. Час назад не повернути.
-Я б хотів.
-Ти ж і зараз можеш побути з друзями?
-Я б повернувся у той день, коли зіпсував тобі життя, якщо б ціною було б помінятися із тобою станами здоров'я я б без жодних вагань погодився. Шкода, що подібне не можливо.
-Все добре. Досить про це. Я не тримаю на тебе образу! Чуєш? Ти ж не спеціально! І взагалі, це я винна у тому.
-Ні в чому ти не винна.
-Усе. Досить. 

Знову мене поглинула темрява...