3

Розділ третій

Я відкрила очі і знову помітила перед собою цього хлопця. Щоправда виглядав він якось інакше. Наче у нього свято. Цього не було так помітно. Я просто, чомусь, так подумала. Виявилось, що не помилилась.

-Доброго ранку, спляча красуне!
-Доброго!
-А де "мій принце"?
-Загубилося.
-Як шкода.
-Так-так, дуже, яка жалість.
-Я таки постарів. - відійшов від теми цей красунчик.
-Я ж казала. Співчуваю.
-Нормально.
-А ну і вітаю, ти перейшов на новий рівень гри під назвою життя.
-Звідки ти знаєш, тобі ж не двадцять один.
-А скільки мені?
-Лише чотирнадцять. Лише чотирнадцять... Ти ще молода. У розквіті сил.
-Мала б бути, хехех. - перебила я його.
-І будеш!
-Звісно!
-Ось-ось.
-До речі, оскільки сьогодні твій день народження, то я маю подарунок для тебе.
-А-е..
-Подарунки ж не обов'язково мають бути матеріальними. Я хочу, щоб ти перестав себе картати і жив спокійно не бентежачись про це.
-Так і зроблю. Тільки, після того, як ти виздоровієш.
-Я знаєш. Але знай, що ніякої образи я на тебе не тримаю.
-Дивно це чути від людини, якій життя спаскудив...
-Та досить! Все добре! Я трохи відпочину від цього світу.
-Відпочивай, тільки в інший не вирушай.
-Я подумаю. - я посміхнулась та підморгнула йому.
-Хоч так.
-Ехех.
-Ну все, тобі час далі відпочивати.
-Може й так, але я вже стомилась це робити, хахах. 
-А-е..
-А ось тобі, треба відпочити, нормально відпочити. В тебе ж день народження! Ти взагалі чому тут зараз?
-Не люблю бенкетувати. Тут перебувати краще.
-Я теж не любителька бенкетів, але ти що друзів не маєш, які хочуть з тобою провести час у такий особливий день.
-Це неважливо.
-Дивак.
-Ахах.
-Чому смієшся?
-Просто. Не можна?
-Та на здоров'я! Я тільки рада.
-Чудово!

Ми усміхнулись і мене чомусь знову вирубило...