Глава 9. Планета, якої немає

Удар об поверхню був жахливим! Думала, що яхта розвалиться і вибухне, а моя скарбниця зникне разом зі своєю невдахою господаркою.

Але, мабуть, Духам я була для чогось потрібна, коли вони зберегли моє життя. Навіть обійшлося без суттєвих травм.

Відбулася лише переляком і пристойними гематомами в тих місцях, де мене утримували ремені безпеки. Ще нудило і голова паморочилася, як ненормальна. Але це наслідок швидко мінливої ​​сили тяжіння. Компенсатори гравітації не спрацьовували під час швидкого падіння.

Встала я з крісла пілота з другої спроби. Кіс допоміг розстебнути ремені безпеки та діловито порекомендував відвідати медичний відсік.

— Так-так, —  мій голос прозвучав хрипко і напружено, — зараз тільки перевірю квіточки. Як вони пережили падіння? Що з показниками у лабораторному модулі?

Для дракона його скарби дорожчі за багато речей, що часом доводить до божевілля. Особливість раси. Але що вдієш, я дочка свого народу, це і мене не оминуло.

— Я не можу провести повну діагностику, — мені здалося чи Кіс трохи підвисав. Це схвилювало не на жарт, і я зупинилася.

— Що з тобою?

— Не впораюся з одномоментною обробкою всієї інформації, що надходить від вузлів систем яхти. Численне поламання.

Я заплющила очі та потерла рукою лоба, приймаючи важливе рішення — залишити відвідування лабораторії на потім, у другу чергу.

— Так, почни з перевірки систем життєзабезпечення корабля. І перевір, де ми опинилися. Що це за планета?

Попри пошкодження, ШтІн впорався із завданням дуже швидко. Я тільки встигла вручну переглянути записи бортового журналу з моменту виходу з червоточини до падіння. Ще раз подумки подякувала Духам за врятоване життя і віддала належне конструктору, який сконструював мою яхту, і батькам, які подбали про додаткові пристрої, що відповідають за безпеку.

— Маяк працює? — схаменулась, варто було згадати про загибель батьків.

— Так.

— Деактивуй, — команду Кіс виконав одразу.

Наївністю я не вирізнялася. Розуміла, що спроба викрадення чи замаху на мене пов'язана з тим, що трапилося з сім'єю.

Питання залишалося відкритим: хто за цим стоїть?

Дяді невигідно. Не стане мене, останнього зв'язку з престолом, і він припинить виконувати покладені на нього функції. Невигідно це і Чорним драконам. Причина та сама. Не буде шлюбу зі мною, і в бій за трон ринеться більшість кланів. І не факт, що Чорні виграють. Для них шлюб зі мною — найлегший і найнадійніший шлях до влади.

«Хто?» — нав'язливо крутилось у думках. На душі було так бридко, що хотілося подряпати це почуття зсередини. І як перевертень повити зі смаком. Або, як тролю, що збожеволів, розгромити все навколо себе. Але на яхті та так багато чого було зруйновано без мене.

На свій сором, раніше я не надто цікавилася політичними течіями. Мене цікавила інша сфера, пов'язана з моєю пристрастю.

Правління батька було для мене константою. Я навіть у поганому сні не могла уявити, що з ним, таким сильним, надійним, сміливим, впевненим, може щось статися! А Кіріан... Його готували на заміну батькові у майбутньому. І для мене ця істина була непорушною. Моя роль мені також була зрозуміла. Звичайно, якби все йшло за знайомим сюжетом, а не так, як зараз. З ніг на голову. Замість просто незнайомого нареченого – ненависний. Замість спокійних стін лабораторії — перегони зі смертю наввипередки.

Скривившись від болю в шиї при повороті голови, швидше за все, при падінні я її все-таки пошкодила, подивилася на Кіса. Йому не потрібно було працювати з консоллю управління. Він сам був кораблем, його мозком, нервами, і якщо виводив щось на екрани, то ця інформація була для мене.

— Що це? — на невагомій плівці екрана світився напис: «Немає даних».

— Ця планета не перебуває в жодному каталозі. Стаціонарних маршрутів руху поблизу неї також немає.

— Як таке можливо? Ми взагалі у нашій галактиці?

— Так, у нашій. Планети за тими координатами, де ми зараз перебуваємо, не існує.

— Дурниця яка, — пирхнула. — Ти бачиш, що вона є. Це ж не міраж, не ілюзія. Чи я таки вирушила по дорозі Вічних? Як могла загубитися ціла планета у вивченій вздовж і поперек галактиці?

— Ви живі, деса, — серйозно так відповів Кіс, ще й головою для переконливості кивнув. — Проте її немає. Вам потрібно до медичного відсіку. Ваші зіниці звужені, дихання дуже часте, і вам боляче. У вас стрес та забої. Але я рекомендую провести глибшу діагностику. Малюнок найрису став яскравішим на шість відсотків.

— Що? — рукою судомно рвонула комір скафандра і швидко обмацала шию. Під пальцями особливих відмінностей найрісу від його минулого стану не відчувалося. Він виглядав, як трохи опукле татуювання. Такими люди люблять прикрашати себе. — Мабуть, схожу, — прийняла пораду до дії. Бракувало для більшої радості обернутися!

У модулі майже нічого не змінилося. Закріплене обладнання не постраждало. Не утримавшись, таки пройшла у свою скарбницю. Там ситуація була значно гірша. Вручну перевірила системи життєзабезпечення рослин і не заспокоїлася, доки не привела лабораторію до ладу. Навіть постраждалі екземпляри реанімувала, як вийшло. А все, що впало, було повернуто і закріплено на місцях. Маленькі прибиральники-роботи спритно снували під ногами, збираючи розсипаний ґрунт, розбиті контейнери, частини відламаних квітів.