Глава 6. Безвихідь?

Остання розмова з Рейрогом залишила гіркий присмак. Я категорично не вірила у причетність брата до загибелі «Драконового шипа». У цьому не було жодного сенсу. Брат урівноважений та розважливий, характером у батька. І віку досяг такого, коли юнацька імпульсивність вже не впливає на прийняття рішень. Останнє століття він був праймом Східного легіону. Грав у солдатики, як жартувала мама. Насправді його підрозділ був елітним та займався питаннями безпеки Правителя. І те, що він літав разом із батьками на асамблею, було прогнозовано. Він виконував свій обов'язок, і не синовій, а як прайм легіону.

Вхідний виклик на комунікатор відвернув від думок, що бентежили та турбували.

Опікун.

Натягнувши на обличчя непроникний вираз, як маску, відчинила галоекран. Проєкція погруддя дядька суворо дивилася на мене.

— Еолайн, чому ти не дотримуєшся домовленостей? Ти ж не мале дитя! Замість того, щоб займатися державними справами, я вислуховую докори твого нареченого.

— Що трапилося? — щиро здивувалася подібною доганою.

— Репортери, Еолайн. Сталися репортери! Куди ти їх не пустила цього разу? І не закочуй очі, коли я тебе вичитую, — гаркнув десай. — Вони нажалілися твоєму Дерену.

— Може, ти перестанеш бризкати слиною, — роздратовано кинула і видавила крізь зуби, наче виплюнула: — Він не мій. Я маю повне право на особистий простір. Чи в душі мене теж зніматимуть? Чи запропонуєш їм відвідати мою скарбницю? Щоби все зовсім прозоро стало. Перестань танцювати під його дудку. Незабаром повернеться Кіріан, і всі домовленості анулюються.

— Не тіш себе дурними мріями, Еолайн, — проєкція зарябила — дядько щось узяв у руки. — Судячи з поточних результатів пошуків, Кіріан зник безвісти. Наші інформатори не знаходять його ні в полоні піратів, ні на планетах Союзу. Навіть якщо він знайдеться, — дядько затягнув паузу, перш ніж продовжити, — ти все одно станеш дружиною Чорного. Пару тобі вибрали Духи. Хто з цим посперечається?

Противний холодок безвиході закрутився клубком у серці. Так своє становище я ще не розглядала. У словах дядька було раціональне зерно. Я це визнавала.

— Поки що я маю час, — уперто промовила, мабуть, навіть більше для власного заспокоєння. — Подивимося.

Змахнула рукою зображення дядька, перериваючи зв'язок. Всередині тягнуло тривогою за власне майбутнє. Перспектива стати дружиною пихатого, грубого, закостенілого дракона зовсім не входила до моїх планів. Ситуацію варто обміркувати з кількох сторін. Якщо Кіріан не знайдеться, уникнути шлюбу можна тільки, якщо втекти на край галактики. Хоча загубитись не так і просто. І, головне, нікого з друзів не можна втягувати. Другою проблемою була моя дракониця. Препарату, який блокує найрис, вистачить ненадовго. А потім мені все одно знадобиться дракон. Як варіант — можна знайти підпільну лабораторію та синтезувати засіб. Але у мене не було подібних знайомств.

Поки все це обмірковувала, встигла прийняти душ, переодягнутися в м'яку футболку та легкі штани з низькою посадкою, спортивні капці. Хотілося розім'ятись і попинати когось. Скинути внутрішню напругу.

Голос корабельної системи сповіщення, що пролунав, повідомив, що до старту залишилося десять хвилин.

У каюті був екран, що імітував ілюмінатор. На нього у режимі реального часу передавався вид із камер за бортом лайнера. Перед екраном стояв ряд із п'яти крісел (каюта вважалася сімейною та була розрахована максимум на п'ять пасажирів). Я з комфортом влаштувалась на ергономічному середньому кріслі та застебнула ремені безпеки, як за інструкцією. Пояснення, що робити далі та що відчують пасажири на момент старту, продовжував декламувати приємний жіночий голос із динаміків.

— …у момент прискорення зміниться сила тяжіння, але дискомфорт буде тимчасовим. Під час польоту системи гравітації компенсують різницю, і сила тяжкості залишатиметься такою самою, як на Алракісі.

Для мене початок польоту пройшов непомітно. Я з цікавістю дивилася, як на екрані змінюється картинка. У поле видимості потрапило зображення зелено-блакитної планети, що віддалялася, мережа супутників, що обплутали орбіту. І все це швидко змінилося чорнотою космосу.

— …можете відстебнути ремені безпеки та відвідати торгову палубу. Дітям доступна зона розваг. Відкрито зали для силових тренувань. Ви також можете відвідати зону із нульовою гравітацією та відчути на собі стан невагомості. Ресторани лайнера порадують вас різноманітною кухнею. Будь-який розумний знайде страви на власний смак. Перша зупинка за три дні на Церконі. Щасливої дороги.

Чому б не скористатися заманливою пропозицією?

Перш ніж покинути каюту, знайшла в мережі план корабля і закачала в навігатор, щоб не звертатися за допомогою до стюардів. І взагалі, я звикла покладатися на себе, а не чекати на чиюсь допомогу.

Як і планувала, вирішила відвідати тренувальний зал. Перед виходом заплела волосся у просту косу — це вважалося допустимим. І відчинила двері.

Ну що сказати. Від повної руйнації дрона, який практично сунувся мені в обличчя, врятувала лише моя витримка. Я схопила його рукою та обламала записувальну камеру, дивлячись при цьому на журналістів, що бігли у мій бік.

— Наступного разу це буде чийсь довгий ніс, — хижо посміхнулася своїм наглядачам. Маю сказати, що ці двоє тримати удар уміють — терті калачі, але й загрозу сприйняли серйозно.